Стресові ситуації для нас і в мирний час не дивина. А нині, коли точиться  масштабна війна, це неабиякий тягар для кожного з нас і вельми значний психологічний подразник загалом для суспільства. Його наслідки, схоже, впливатимуть на психічне здоров’я не лише нинішнього покоління українства.
Про психологічний стан наших людей, методи його покращення йшлося на брифінгу «Відповідь на потреби населення у сфері психічного здоров’я під час надзвичайних ситуацій: чому це важливо та які заходи є ефективними?» Організував його медіацентр «Україна – Укрінформ» за участі Фамі Ханна, експерта штаб-квартири ВООЗ у Женеві, співголови Референтної групи із психічного здоров’я та психосоціальної підтримки.

Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну значна частина населення пережила і переживає реальну загрозу життю і здоров’ю. Десятки тисяч людей опинилося в зоні бойових дій, під обстрілами. Цей фізичний і психологічний тягар важко перебільшити, якщо йдеться навіть про родичів чи знайомих, які переживають за життя своїх родаків далеко від фронту, у відносній безпеці. А що казати про тих, кого настигло горе непоправної втрати рідної людини на війні? Таке лихо лишає на душі вічні рубці.  Воістину, немає нині українця, чий моральний стан не похитнувся від жахів війни.

– У нас ,– констатує Фамі Ханна, – є певні оцінки щодо кількості населення, яке страждає під час війни та надзвичайних ситуацій: кожний п’ятий, Це означає, що в Україні 8,5 млн людей потенційно перебувають під ризиком психічних розладів: депресії, посттравматичного стресу.

Найуразливіші – звісно ж, діти. Неабияких зусиль маємо докласти для їхньої психологічної реабілітації – щоб війна не залишила свій страшний відбиток на все їхнє життя.

Як повідомив експерт, дитяча організація ООН ЮНІСЕФ вже запропонувала програму «Я підтримую своїх однолітків».

– Йдеться не тільки про дорослих, а про те, як діти можуть допомагати ровесникам, як вони адаптуються до нових соціальних реалій.

Неабияку роль у цьому відведено вчителям, наставникам. Їх необхідно буде готувати для того щоб вони кваліфіковано допомагали своїм юним підопічним поволі звільнятися від важкого психологічного спадку війни. Це комплексний, багатоаспектний підхід, зазначає Фамі Ханн. І додає, що Україна ще до війни набула певний досвід охорони психологічного здоров’я населення, співпрацюючи з міжнародними організаціями. З 2020 року ми доєдналися до проекту ВООЗ, аби допомогти людям, котрі страждають від психічних розладів. А від початку війни ВООЗ посилило такі ініціативи.

– Ми заснували Координаційну групу з відповідних питань психічного здоров’я, – інформує пан Ханн. – ВООЗ ставить доволі чіткі і зрозумілі цілі – щоб люди менше страждали від наслідків війни. Це стосується кожної дівчинки, хлопчика, чоловіка чи жінки в Україні.

Відтак Всесвітня організація охорони здоров’я незабаром на спеціальній зустрічі у Копенгагені розгляне з представниками Польщі, Чехії, Угорщини, інших країн проєкти співпраці для психічної допомоги українським переселенцям.

Експерт ВООЗ не приховує задоволення: рішучість українського керівництва, наших фахівців засвідчує, що Україна показує приклад іншим країнам, як у важких умовах війни відбудовувати систему психічного здоров’я. І сподівається, що труднощі, які переживають українці, стануть поштовхом для розвитку цієї системи у світі.