Вважають,  що війна неминуче закінчується миром. Ні, після війни трапляються соціально-економічні зміни, частіше потрясіння й конфлікти. І неважливо,  йдеться про країну переможницю чи капітулянта. Перемігши у війні 1812 року, Росія отримала повстання декабристів. Поразка у війні з Японією привела  до реформ Столипіна.

Радянський Союз розпався, програвши «холодну війну» Заходові. Країни Прибалтики пішли в ринок, громадянське суспільство України відвойовує владу в державно-олігархічних кланів. Росія, заявивши про економічні реформи й демократію, скотилася до сировинної економіки й тоталітаризму. А спроба Російської Федерації стати Радянським Союзом реанімувала старий конфлікт із Заходом. Учорашня «холодна» війна стала сьогодні гарячою.

Росія «запрограмована» на поразку у війні із Заходом не лише історією, але й нинішнім станом економіки.  Сучасна Європа починалася з Реформації – духовного, релігійного й культурного розкріпачення. Оновлення вимагали різні прошарки суспільства. Росія теж провела свою церковну реформу. Але за євроремонтом церковного фасаду крилося бажання оновленими крилами царського орла накрити світове православ’я «від моря й до моря, і від рік до краю Всесвіту». В підсумку у Росії розкол, смута й тисячі спалених християн, котрі не сприйняли никонівську реформу. І все заради міфічного «торжества православ’я», а не суспільних змін.

Епоха Відродження і Реформації в  Європі спричинила економічне і духовне піднесення, згодом тут відбулися буржуазні революції. Росія, навпаки, виконуючи «договірні зобов’язання», придушувала  європейські революції силою зброї, за що й була названа «жандармом Європи». Таке ж прізвисько прилипло і до імператора Миколи І, якого в народі називали ще й «палкіним». Як тут не згадати про сьогоднішнього  царя  «всея матушки» Володимира  І!

Після занепаду Османської імперії,  Микола І  забажав поширити свої «православие, самодержавие, народность» на Південь і Захід. Саме через суперечку за святі місця в Палестині і розгорілася  Перша кримська війна. Як і раніше, від часів монголо-татарської навали,  це була війна Сходу й Заходу, війна антицивілізації із цивілізацією, війна жандарма й людини, якщо бажаєте. У Росії вітрильний флот, а  західні союзники вже мають пароплави. Економіка європейських країн переходить на індустріальні рейки, а в Росії ганебне рабовласництво.

Сьогоднішня  Росія також захищає російськомовних всього світу (пам’ятаєте, пролетарі всіх країн?)  і християнські святині в Криму й Сирії. Росія знову виконує «договірні зобов’язання», стаючи близькосхідним жандармом. Сировинна адміністративна економіка Росії протистоїть ринково-інформаційній економічній моделі Заходу. «Газпром» атакує  Apple!

Поразку у Першій кримській війні не витримали особисті  «скрєпи» Миколи І – він отруївся з розпачу. Затріщали  «скрєпки», що зшивали й саму імперію. Боячись не втримати Аляску, новий імператор Олександр ІІ вирішив її продати.  Продажа «родіни», як і домагання чужих земель, то стара гендлярська традиція «русскава міра».Але військова поразка Росії – не найголовніший підсумок Першої кримської війни. Поразка призвела до скасування кріпацтва, до спроб Олександра ІІ  вдихнути життя в старозавітні державні підвалини. Правда, ці спроби не виходили за рамки імперського світогляду. Яскраві приклади –  Валуєвський циркуляр й Емський указ.

Сьогоднішня поразка Російської Федерації в Кримсько-Сирійській війні може поставити крапку в історичному протиборстві  Росії й Заходу. Україна, нарешті, подолає цивілізаційний розлом, переступивши зі східного на західний берег. Крах сировинної економіки штовхне Росію у прірву історії,  услід  Радянському Союзу. Колос на нафтових ногах розвалиться на десяток держав.

Територія Чечні складає мізерну частину  сучасної Росії. Але навіть одна тисячна змусила найбільшу країну світу платити данину. Та завтра платити буде нічим. А є ще Дагестан,  Інгушетія, Башкортостан, Тува. Лише в 2002 році  вдалося збити хвилю сепаратизму в Татарстані, коли ухвалили нову Конституцію республіки. Але до кінця питання з порядку денного не знято.

А є ще й територіальний сепаратизм. Задовго до  самозваних  ДНР і ЛНР у Росії пройшли місцеві референдуми про створення Уральської й Південно-Уральської республік. За автономію Сибіру в 2007 році висловлювалося близько 60% опитаних.  Жителі східних Курильських островів, не дочекавшись обіцяного головним російським дипломатом Лавровим референдуму, самочинно збирали підписи  за повернення Японії  захоплених Радянським Союзом територій. А жителі західного Івангорода прагнуть приєднатися до Естонії.

Закликаючи до «розпаювання» України,  Путін спробував насамперед убезпечити свій тил. Російський кримінальний кодекс доповнили новою статтею про «публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності РФ».  Закон передбачає до п’яти років ув’язнення…  Але бути «тюрмою народів», як у ХІХ чи ХХ століттях, у ХХІ столітті  Росія вже не здатна. Тюрму нікому «вертухаяти»!

Що очікує Росію ближчим майбутнім: почесна капітуляція й сповзання до Північної  Кореї чи повна поразка з подальшим відродженням, як Німеччини після 1945 року? Росію очікує зникнення з політичної карти  світу. Адже, що німцеві добре, те росіянинові – смерть…