Владислав  Мінькович, власник «ютуб»-каналу «AVibe», зізнається: взявся за гітару з другого підходу.  Вперше – дев’ятилітнім: тоді батько, теж шанувальник гітари, пробував навчити його грати «Коника». Вдруге – чотирнадцятилітнім підлітком, коли з друзями захопилися фінським англомовним гуртом «Children of Bodom», особливо грою його гітариста.

– У нас була акустика, а на ній грати такі речі взагалі складно, – пригадує Владислав. – У батька був товариш, справжній гітарист. Він дав мені свою гітару, щоб я вчився грати. Я взяв. Отак один, два, три — поїхали!

– Ви один із компанії друзів усерйоз зацікавилися музикою?

– Нас було троє. Троє друзів. Один грав на басі, а ми з Антоном обрали гітару. Нам подобалися шість струн, а не чотири, де простіше.

– Коли створили перший рок-гурт?

– Ми не створювали гурту, це я потрапив до гурту… Мабуть, так буде правильніше. До гурту я потрапив десь 2014 року. Тоді мене «помітила» ще не створена група, що складалася з двох учасників. Я виступав з піснею, а вони мене помітили і лише через рік запросили. На кастинг. Я прийшов на той кастинг… Сказати, що мені було боляче — це нічого не сказати. Той гітарист, що в них був раніше, — це я, коли вперше взяв до рук гітару. Не вміє ні бе ні ме — усе розладнане, фонить… Вони мені кажуть: «Ти нам підходиш».

Там уся група така була: багато амбіцій, але мало бажання щось робити. У нас і репетицій було три-чотири… Барабанщик грав своє, я грав своє, два вокалісти щось намагалися співати. Кожен сам собі… Притому, що вони купили одну пісню, яка мала б стати нашою. Вона була геть нелегка, потрібно було навчитися гарно грати. А вони казали: «Складно!» Врешті-решт мусіли розійтися.

– Скільки існував гурт?

Може, місяць, але точно не більше. Люди хотіли надто багато. Перед нами, на передостанній репетиції, грала інша група. От вони гарно грали! І гітарист-вокаліст, і гурт… Вони залишилися на нашу репетицію подивитися, що ми вміємо. Не хочу вихвалятись, але один із тих хлопців сказав, вказуючи на мене: «Якби не він, то вам взагалі робити нічого. Бо з усіх вас більш-менш грати вміє тільки він». Це було приємно, але в той момент я не розумів, що маю робити. А гурт наш і справді був ні про що…

Хоча якісь демоверсії були, навіть записали… Звісно, в комп’ютері.

– Є ці записи на «ютуб»-каналі?

– Так, я, навіть, їх показував на стрімі підписникам. Там одне інтро та декілька замальовок. Як пам’ять це круто, але загалом… Могло бути і краще. Якщо б я зараз був там із ними… Скільки років минуло? Сім-вісім? Усе могло бути інакше. Хоча… Хто знає?

– Нині є бажання займатися музикою?

– Я займаюся. Коли час є, звісно! Але надто сильного бажання вже немає… Я пишу музику, але вона вся йде «у стіл». Щось показую знайомим. Є речі! Навіть круті, які хотів би записати. І коли-небудь я це зроблю. А щоб далі десь грати чи виступати? Напевно, ні… Це, найімовірніше, для себе… Знов-таки, якби був гарний гурт із гарними людьми… Але розриватися між «ютубом» і музикою – це дуже важко… Мусиш обирати що важливіше. Зрозуміло, «ютуб»-канал стоятиме у цьому спискові вище. Якщо говорити про хобі, то гітара і є хобі.

– А перетворити музику у ще один спосіб заробітку не хотілося б?

– У мене недостатньо навичок, щоб записувати і продавати музику. Я можу її написати, але продавати свої замальовки?.. Ні-ні, то не моє… Мені вона подобається і, можливо, колись я до цього прийду.

А поки що це хобі і щоб воно стало роботою, потрібно приділяти цьому більше часу… Декілька років… Це не швидко.

– Чому ви з Антоном вирішили створити музичний канал на «тубі»?

– Ця ідея з каверами з’явилась у нас ще три роки тому. Ми тоді жили в Польщі. Спершу мешкали окремо, а потім разом з іншими людьми на квартирі. Складно записувати, коли разом із тобою у квартирі ще п’яеро чи шестеро. Тому згодом зняли окреме мешкання. З’явилася можливість знімати та записувати, вирішили спробувати. Записали каверів 8 чи 10, не пам’ятаю… Ми й досі хочемо записувати музичні кавери, але бракує часу. У мене зараз три записаних кавери. Їх потрібно лише зняти та звести, а я не встигаю. Знову ж таки питання пріоритету і хобі. Бо якщо робити кавери на канал — це крок убік. Потрібно робити їх окремо або записувати кавери на k-поп.

– На які пісні записали кавери?

– На «Stray kids» – «Cheese», «Dreamcatcher» – «Odd eye», «Papa Roach»… У мене була спроба, коли Антон пішов із каналу, коли припинили разом знімати, записати кавер на «Dreamcatcher», але все пішло не за планом, як завжди в цій веселій компанії… Я психанув і сказав: «Друзі, так справа не піде!», а в той момент кавер міг би й вийти… Не склалося, на жаль. Колись коли матиму відпустку від каналу та роботи я щось придумаю!

– Ваше інше хобі все ж таки перетворилося на роботу.

– Так, це «ютуб».

– Яким було перше відео?

Я не пам’ятаю, але, здається, воно є на каналі… Так, воно було максимально дивним. Як це було… Антон більш говірливий: один, два — поїхали! А мені треба більше часу… А це ще був перший рік, де мені потрібно було говорити на камеру десь, щось, комусь…

І от ми поставили телефон (камери тоді ще не було), світло, мікрофон (мікрофон був у тому-таки телефоні). Мікрофон ловить музику там усе гучно, усе змішано… Це було пекло. Я пів години не міг сказати «Всім привіт!» в камеру. Я пів години ламався! Мені було так незручно й некомфортно!.. Потім, коли записали, я виклав його таким, яким воно було, але там, звісно, усе сумно. Слава Богу, що його мало хто бачив! Коли дивлюсь, мені боляче.

– Скільки там зараз переглядів?

Та добре, якщо 50 є… (Переглядає канал).  Ого, 106 переглядів! Нічого собі! Цілих п’ять коментарів! У нас взагалі перші реакції набирали 70, 57 50 переглядів. У нас, чомусь, одразу «Пошлая Молли» вистрелила. А потім уже «BLACKPINK» – і від цього одразу пішло зростання. У мене був у планах формат реакцій. Я ж до цього багато чого дивився. Так і прийшов до k-поп… Я навіть не пригадаю на що почав дивитися реакції. А k-поп… Я бачу, що люди дивляться! Тобто цікаво! А для мене це нова музика, якась дивна. Колись був мінімальний досвід… Але групи такі були… «PSY» був у всіх!

Що в мене було перше? «LAYSHA». Там було чотири дівчинки і відео максимально не дитячі… На каналі реакція є, я викладав. І це був перший досвід і ти думаєш: «Воооу…». K-поп, добрий вечір! Та це ще нічого… Були й гірші! Наприклад, гурт «Stellar»… Там взагалі натяк на натякові! Візуально було гарно, а от музично не дуже. Якщо це k-поп, тоді, будь ласка, не треба! Не хочу.

– Чому на каналі стало менше реакцій на рок та інші жанри, відмінні від k-попу?

– Скільки в мене було спроб це повернути… Навіть рубрика була «Метал на канал», як я її називав, і відео мали виходити щонеділі, але чомусь при написанні графіку вони туди не вписались. Я все ще хочу повернути її! Чекають і просять, але потрібно знайти час. Не встигаю. Але хочу!

– На вашу думку, аудиторія каналу підтримає такий вид контенту? У тій самій кількості, без втрат у переглядах?

– Якщо я буду знімати, то вони виходитимуть раз на тиждень, а не через день-два. Новинки виходять набагато рідше, ніж у k-поп. Тому подібний формат може бути лише раз у два тижні чи на вихідних. Зазвичай новинки рок-музики я бережу на стріми і вже зі всіма дивлюсь. Воно є на каналі, але трішки в іншому вигляді.

Все будується на пріоритеті. Що важніше для каналу? Наш контент побудований на k-попі, то логічно, що його буде більше. Метал – це віддушина! Так щоб на стрімі сісти і відпустити.

– Вас цілком влаштовує напрям каналу?

– Цілком.  Якби не влаштовувало, я б його таким не робив. Скільки ще музики я не переслухав! Її вистачить на роки. Мені це цікаво й жалітися не буду. Все йде добре!

– Плануєте додати нові рубрики?

– Потрібно старі рубрики відроджувати, а не нові придумувати. Там ще є корейська кухня, японська, китайська, тайська, в’єтнамська – їжі всякої у світі багато! Можна купити та спробувати. Я б оце повернув… А взагалі я про нові формати не думаю. Для того щоб створити новий формат, потрібно знайти цікаву ідею і реалізувати її. Поки такої не знайшов. У пошуках.

У мене є 12 форматів, які можна було б реалізувати, але на все потрібен час.

– За весь час існування вашого «ютуб»-каналу що найбільше запам’яталось?

– «BLACKPINK» – «Kill This Love». Найжахливіша реакція. Без нарізання відео, як є. Це моя найненависніша реакція, проте вона по-своєму гарна. Вона незабутня. Всі інші пов’язані з музикою, а вона – саме з оточенням.

– А що запам’яталося, не враховуючи реакцій?

– Певна річ, що подарунки… Коментарі – точно ні, але нещодавно бачив коментар – людина пише:«Дивилася вас ще з Антоном, раніше, коли все було погано, й відписалась. Тут знову натрапила і подивилась. Ви так виросли! І я знову підписалась». Стало помітно, що ми виросли… Такі моменти запам’ятовуються – тільки якщо коментарі позитивні! Негативних вистачає.