Передчуваючи цікаве, підіймаємося у натовпі ескалатором з підземки в самісіньке столичне середмістя. До початку ще 15 хвилин, а на Хрещатику вже яблуку ніде впасти: народ сновигає, напосідає, протискується в пошуках кращого місця. Бринить музика, ніби всередині тебе, збурюючи святковий настрій. Цей рідний мотив: «Сядемо вкупочці тут під калиною…» На годиннику – лічені секунди до 20:00. «Вісім, сім, шість, п’ять…» Kyiv Lights Festival стартував!

Фестиваль «Вогні Києва», або KLF – свято світла та медіамистецтва – цього року проходить втретє, преображаючи центр міста на відкриту арт-галерею. Для того щоб будівля перетворилася на полотно, вікна роблять непрозорими, всередині та ззовні вимикають світло й чекають вечірньої темряви.

І ось на очах багатотисячного юрмища під запальну музику статечна будівля КМДА раптом ожила, ще й зарухалася в танці.

Від абстракції та вигадливих геометричних малюнків до напівреальних скульптур і пейзажів – кожної миті очі ловлять новий образ, а мозок квапливо фіксує побачене. Дарма, що картинка швидко змінюється: «кліпове мислення» – найпомічніше у таких випадках.

Сучасні технології проектування відео на опуклу поверхню називають 3D-відеомаппінгом. У креативності саме цього напряму змагалися медіахудожники на KLF. В рамках фестивалю знову стартував міжнародний конкурс: 28 учасників з 16-ти країн світу демонстрували свою творчість. І звісно ж, дивовижне шоу на фронтальній стіні десятиповерхової будівлі. Стіни, вікна, двері й усі можливі лінії фасаду – мовби інструменти для світлової магії. Всі деталі прораховано до дрібниць, очі вірять неможливому – начебто будинок здригається, повертається, змінює форми…

Аби глядачі поринули в дійство з головою, спонсори фестивалю забезпечили всіх 3D-окулярами. Тож тисячі допитливих очей із захватом споглядали неймовірні перетворення. Люди щедро підтримували оплесками, вигуками та свистом улюблених конкурсантів. Після кожного відео тільки й чути було: «Ой, гарно!..», «Це ж просто вау!..»

А почався цьогорічний фестиваль із геть неймовірного: запуску радіосигналу в космос для позаземних цивілізацій. За задумом, намальовані мрії малюків транслювалися у космічний простір. Задля цього в Державному космічному агентстві відсканували малюнки дітей, «розклали» їх на пікселі, і в урочий вечір ті святково майнули у Всесвіт. Прудко, зі швидкістю 3 мільйони метрів за секунду. Через 41 світловий рік мрії української малечі з планети Земля досягнуть планетної системи TRAPPIST-1, що у сузір’ї Водолія!

Щоправда, сам радіосигнал запускали з Центру космічного зв’язку у Львівській області, а в столиці світловими променями лише художньо візуалізували цей «зоряний меседж».