Вже тривалий час в Україні точаться дискусії чи доцільно запроваджувати дванадцятирічну шкільну освіту. І градус цих суперечок поки що не спадає:  суспільна думка все ще не осягне, у чому ж переваги такої освітньої новації.

Зрештою, це не може не турбувати нове керівництво Міністерства освіти і науки, яке активно просуває реформи в освітянській сфері.

– Нам важливо пояснити громадськості що таке нова українська школа, яка готуватиме громадян незалежної європейської країни, – наголошує міністр освіти і науки України Лілія Гриневич. Зізнаючись: – Ми поки що не донесли цю інформацію до всіх зацікавлених соціальних груп.

Європейська освітня традиція прихиляється до дванадцятирічної школи: в багатьох країнах звична саме така система навчання. У нашій найближчій західній сусідці Польщі діти здобувають загальну середню освіту за трьома ступенями: у шестирічній початковій школі, трирічній гімназії та ще три роки –  у профільному ліцеї. Порівнюючи з Україною, це як початкові, середні і старші класи. Хоча є відмінність. Той-таки додатковий рік навчання на третьому ступені.

Поки українські освітяни, експерти, представники влади і громадськості схрещують дискусійні піки довкола тривалості середньої освіти, батьки, схоже, по-своєму розв’язали проблему «зайвого» шкільного року. Аби діти, як кажуть, не протирали штанів у старших класах загальноосвітньої школи, чимало батьків намагаються перевести своїх чад після закінчення 9-го класу до коледжів. Звісно, якщо в містечку чи селищі є такий навчальний заклад і дозволяють статки. Бо в коледжі – і повна середня освіта, і професійні знання з певного фаху.

Додатковий рік у середній школі – це не зайвий привід забити голову школяра додатковою «програмною» інформацією, яка йому, зазвичай, не придасться, запевняє Лілія Гриневич. За її словами, «це неприпустимий шлях», від якого вже відмовилися передові освітні системи. Натомість цей рік, за словами міністра, стане роком «формування ключових життєвих компетентностей, потрібних випускникові, який здобув повну загальну середню освіту. Щоб молода людина могла повністю дати собі раду у розв’язанні життєвих проблем».

Нова система освіти передбачає, що учні обиратимуть профільні предмети, потрібні для подальшого навчання у ВНЗ.

– Ми дуже цінуємо суспільну думку і громадянську позицію, маємо узгоджувати свої дії з суспільством, – пояснює Лілія Гриневич. – Але наполягаємо: як і в будь-якій іншій галузі життя країни, в сфері освіти мають прийматися професійні рішення.

Варто зазначити, в тій самій Польщі, освітні заклади різних ступенів розміщуються в окремих будівлях. Можливо, створити такий розподіл для України поки що складно, але це стало б неодмінною перевагою: шестирічні та вісімнадцятирічні навчалися б порізно. Відтак «самоусунулися» б причини, що зазвичай збурюють підліткові конфлікти через вікову психологічну несумісність.

На думку Лілії Гриневич, одним із освітянських нововведень має стати запровадження «Етичного кодексу українського вчителя», який нині розробляється.

– Такий документ є в більшості країн світу з провідними освітніми системами, – зауважує міністр. – Кодекс визначає правила поведінки для вчителів, починаючи з відповідного ставлення до дитини, і завершуючи використанням державної мови в освітньому процесі. У ньому також буде чітко виписано норму, яка заборонятиме залучення вчителя до антидержавної агітації чи діяльності, що йде врозріз з Конституцією України.

То яким же повинен бути цей кодекс?

Передовсім – помічним. Для вчителів. Нехай допоможе їм створити довкола себе атмосферу жаги знань. Бачити в учнях особистість, заохотити байдужих, а не «клеймувати» їх відсаджуванням за останні парти. Головне, щоб вчителі не просто «здійснювали навчальний процес», а могли «достукатися» до кожного учня. Такий підхід допоможе в навчанні, працюватиме на зростання авторитету Вчителя. Зрештою, за умови гідної оплати вчительської праці, – поверне високу державницьку значущість цій нелегкій але першорядній, життєдайній професії.