Час визначити терміном, що ж за державний лад панує в Україні, або куди українська демократія може дохворітися, а коли вже дохворілася, то що буде, якщо нагально не втрутитися і не вирізати цю ракову пухлину нашого суспільства.

Йдеться про охлократію. Давньогрецькою охлос – натовп або юрба. А охлократія – це примітивна форма демократії, коли народ у своїй масі люмпенізувався в натовп. Яка різниця між народом та натовпом? Одна: народ свідомий своїх прав та обов’язків.

Ще Аристотель у праці «Держава» ясно передбачав наслідки охлократичної форми правління: «влада натовпу, не здатна до управління, прийняття рішень обдуманих, зважених та раціональних, які враховують загальне благо. Неминучою стає міжусобна гризня, у якій кращі та освічені з безглуздою постійністю усуваються від влади, і як наслідок, гряде дестабілізація та хаос у державі. А попереду – тиранія та деспотія найбільш цинічної та спритної групи демагогів».

Як відбувається деградація з народу в натовп? Зазвичай через неосвіченість та відсутність критичного мислення у більшості населення.

Охлократія характеризується протестним виходом на площі нижчих верств, які за своєю суто споживацькою звичкою невдоволені тим, що хтось досягає успіху, розвивається та цінує мораль. На вулиці їх скликають популісти при владі або олігархи, зокрема використовуючи для скаламучення пристрастей власні чи контрольовані медіа. Коли ж популісти, підтримані натовпом, таки дориваються до влади, починаються репресії інтелектуалів, людей совісних, розумних та освічених. Їх упосліджують, позбавляють роботи, роблять чужинцями у рідній країні, навіть убивають. Їхній імідж руйнують зводять на маргінес.

Сама охлократія – завжди перехід: до диктатури чи до процвітання. Усе залежить від нас, від людей.

В Україні радянський досвід та вітчизняне телебачення зруйнували суспільний медіаімунітет, упослідили правову компетентність мас: більшість населення несвідома своїх прав та обов’язків. Хтось вірить, що вишки 5-G передають коронавірус, хтось думає, що земля пласка, а хтось вірує у пірамідки Гордона. Мусимо визнати, нам усе ще катастрофічно бракує сили протистояти масовому невігластву. За це має взятися держава. Впровадивши справді якіснішу, ефективнішу сучасну систему освіти. Обмежуючи неконтрольовану захланність тих, хто обирає, і споживацькі пристрасті тих, кого обирають.

Нас порятує здоровий глузд. Берімося за нього і виборюймо, творімо наше справді демократичне майбутнє.