Як «прості росіяни» уникають осуду в західному публічному просторі, навіть напрацьовують жалість.

24 лютого світом прокотилася хвиля проукраїнських мітингів, не стало винятком і місто Брауншвейг, де я тимчасово живу як біженець. Місто на моїй пам’яті вперше організувало демонстрацію: попередніми опікувались українські та проукраїнські німецькі активісти. На зустрічі лунали кілька промов – і німецьких, і українських спікерів. Серед тез, які можна було чути в кожній: «путінська війна», «путінська росія», «кривавий путін». Взагалі, словосполучення «путінська війна» доволі поширене в західному медіапросторі: російське повномасштабне вторгнення деякі видання тільки так і називають. Можуть інколи ще охрестити «українським конфліктом». Такі заголовки виводять аксіому, якою зловживають західні медіа: «Забагато путіна – замало росіян».

Хоча з першою частиною фрази, власне, поспішив: згадок путіна в медіа, асоціювання його з кривавими злочинами росії ніколи не буває замало. Але до того асоціативного кола майже завжди забувають долучити «простих» росіян. Їх, навпаки, часто зображують жертвами «диктаторського режиму» путіна. За цю теорію можна хапатися хіба що у стані божевілля: не путін сидить в Бєлгороді за «градом» (рсзв), не путін ґвалтував дітей і жінок в Бучі, і не путін на оперативних нарадах топ-генералів обговорює, куди саме полетять ракети під час наступного обстрілу. Усі ланцюжки армії росії – якраз оті «прості росіяни». Для них путін – їхній законно обраний президент, і всі його дії, зокрема й ця війна – «воля російського народу».

У чесність російських виборів можна не вірити доти, поки не побачиш vox populi з російських міст: росіяни різного віку закликають давити фашистів, нацистів, «америкосів», Європу, і бажають путіну в тому успіхів та наснаги.

Так, 26–28 лютого 2022 року, на початку повномасштабної війни, опитування незалежної дослідницької групи «Російське поле» показало, що 58,8% респондентів підтримали «спецоперацію» в Україні. Щоправда, у групі 18-24-річних тоді висловили підтримку лише 29% респондентів.

На запитання, як на них вплинули дії путіна, третина опитаних відповіла, що твердо вірить: путін, мовляв, працює в їхніх інтересах. Ще 26% сказали, що він певною мірою працює в їхніх інтересах. Загалом більшість росіян вважає, що було б краще, якби Путін залишався президентом якомога довше. А телефонне опитування, проведене незалежними дослідниками з 28 лютого по 1 березня 2022 року, показало, що 58% російських респондентів схвалюють «військову операцію».

Ці опитування наочно демонструють, що росіян не варто зображувати такою собі пірамідою із путіним на вістрі – між його особою та російським народом варто ставити знак рівності. З моменту анексії росією Криму (а останній рік – особливо активно), головні російські телеведучі та лідери думок усі ці соловйови, скабєєви, кісєльови, сімоняни, кеосаяни, попови та іже з ними вирощують в одурманених очах «соотєчєствєнніков» злий «колективний захід», який хоче «розвалити росію». І якщо всі 8 років вони намагалися представити жителів Європи, як всесвітнє зло, нині намагаються зробити їх жалюгідними: «без російського газу Європа мерзне», «через розрив економічних відносин жінки вимушені займатись проституцією та все одно бідувати» і т.д. Судячи з того, що доволі мала когорта російського населення намагається із цим боротися, «прості росіяни», «заручники путінського режиму», вельми жваво глитають небилиці про свою імперську велич та незамінність в світовій економіці.

Прохання до європейців просте – доведіть їм зворотне. Продемонструйте своїми відмовами у візах, засудженням цивільних росіян за підтримку дій путіна – дайте їм чітко зрозуміти, що такій позиції немає місця в сучасному цивілізованому світі.

На західному медіафронті вкрай необхідні зміни: варто частіше згадувати, що більшість росіян – по одну сторону барикад із путіним. Бо підтримувати злочинні дії свого президента на кухні перед телевізором – це теж цілуватися з дияволом.