На прес-конференції адвокат Олег Король та літератори брати Капранови говорили про російську книжкову агресію. Бо якщо на Сході озброєних найманців та сепаратистів українське військо героїчно стримує, то «каравани друкованого опіуму» окупують нашу територію майже безборонно.
Що, здавалося б, заважає спинити потік підривної антиукраїнської літератури, котра прямує в Україну «законним» шляхом, через митний кордон? Не захалявні книжечки, завважте, тоннами провозять, не листівки, скинуті з ворожих літаків, на нашу територію потрапляють, а законно (!!!) ввозяться мільйонні тиражі ворожої пропаганди?! Яку державні органи України, наділені відповідними повноваженнями, тупо не помічають.
Судячи з розповіді адвоката Короля та продемонстрованої ним цілої теки документів, постає геть невтішний висновок: з ворожими книжками в Україні боротися нікому. Те жодним чином не обходить ні МВС, ні СБУ, ні Кабмін, ні Міністерство інформаційної політики…
Той-таки адвокат Олег Король за позовом від Львівської обласної історико-просвітницької організації «Меморіал» понад рік «воював» з владою на різних рівнях, аби довести очевидні речі: в нас «стріляють», нас убивають отруйним словом. Цинічно і широкомасштабно – а ми не захищаємося. Робимо вигляд, ніби нічого не відбувається. З-під нашого будинку вибивають – цеглина за цеглиною – підмурівок, а ми поховалися, ніби не у власному домі. Наче тимчасові гості.
Десятки звернень та скарг з переліками російських видавництв, прізвищ авторів, назв книжок, з розтлумаченням ворожого змісту всієї цієї антиукраїнської писанини подано, зокрема, до МВС України та його Львівського обласного управління, до СБУ України та її підрозділу в області.Звертались до Генпрокуратури і прокурора Львівщини. Звідусіль отримано стоси відписок про те, що то є справа свідомості українців, а не названих силових органів.
То чия ж то справа?
«А нічия!», – доходить висновку пан Король, котрий, як стверджує, пройшов усі кола пекла нашої чиновницької байдужості. І виніс враження, що тільки йому, власне, та «Меморіалові», від імені якого подавались позови, це насправді болить.
Нарешті пішли шукати правди аж до Києва. Звернулися в Окружний адміністративний суд столиці. Але й там не знайшли вагомих підстав для заборони ввезення ворожої літератури в Україну. І тільки Київський апеляційний адміністративний суд – через рік митарств по всіх інстанціях! –скасував ухвалу столичного Окружного адмінсуду і задовольнив вимоги Львівської організації «Меморіал». Зупинивши митне оформлення операцій із ввезення на митну територію України книжок видавництв Російської Федерації «ООО «Издательство Яуза», «ООО «Яуза-пресс», «ООО «Издательство «ЭКСМО» та «ООО «Алгоритм».
Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення, і оскарженню не підлягає.
Йдеться, зокрема, про сепаратистські рептильки Гєоргія Савіцкого, Алєксандра Сєвєра, Максіма Калашнікова, Сєргєя Бутковского, Фьодора Бєрєзіна та інших.
Здавалося б, маємо перший результат, рішучий крок до захисту власного життєвого простору. Є судова ухвала, є припис. Є розголос. От тільки виставляти справжні і надійні загати чужій друкованій пропаганді ніхто не поспішає. То ухвалу до митниці цілий місяць везли, то ще якийсь папір загубили, щось «не так» потрактували, десь не «додивилися», а тим часом антиукраїнською книжковою блекотою і далі хвацько торгують на наших базарах і в крамницях, не ховаючись, сміючись в обличчя небайдужим патріотичним українцям.
А тут ще й «не так тії вороги, як добрії люде».
Як тільки Олег Король звернувся до суду першої інстанції з клопотанням доповнити ухвалу конкретними адресами представництв і дистриб’юторських центрів вказаних російських видавництв в Україні, де вже є книжки заборонених до ввезення видавництв (щоб заарештувати наклад), – як відбувся «злив інформації». По суті, зрада.
А Олега Короля просто усунули від справи, заявивши, що не потребують більше адвокатської підтримки. Раптово і без жодних пояснень. За ініціативи самого Романа Гунди, голови правління «Львівської обласної історико-посвітницької правозахисної організації «Меморіал» імені Василя Стуса».
Адвокат Король переконаний, що його тепер уже колишній побратим просто не пройшов випробування грішми.
Залишити відповідь