Не мина і місяця, а то й тижня, щоб хтось із західних політиків не підтвердив: Україна отримає безвізовий режим з Європейським Союзом скоро і навіть дуже скоро. Український Президент Петро Порошенко, посилаючись на обіцянки єврочиновників, навіть чергову дату називав. Яка, звісно, уже минула. Попри затримку ми  все одно впевнені: нехай із застереженнями, але безвіз буде!  У Євросоюзі вкотре визначили новий день – 3 квітня 2017 року. Важезний, виявляється, той віз, що називається безвіз.  Єврокомісар Йоханесс Хан підтвердив, що Україна виконала своє домашнє завдання – понад 140 пунктів. «Вражаюча робота!».

Але  запитаймо себе: «А що дасть і державі, і простим громадянам безвізовий режим? » Уже нині понад п’ять мільйонів українців, за офіційною статистикою, працюють закордоном, зокрема і в країнах ЄС. Серед трудових мігрантів популярні Польща, Італія, Іспанія. Чехія розробила навіть спеціальну програму для залучення наших робітників. Деякі категорії громадян України отримують візи за спрощеною процедурою.

Одним словом, хто хотів виїхати на заробітки або навчання, той поїхав, хто хотів подивитися Париж – очевидно, подивився. Підозрюю також, що тих, хто до нього не доїхав, а також не доїхав до Варшави чи Будапешта – теж набереться не один мільйон.  Але їх переважно стримує відсутність не безвізу, а коштів для подорожей. Ми – країна низьких статків абсолютної більшості громадян. Що принципово нового принесе нам безвізовий режим? Так, ми отримаємо ще один сигнал про європейськість українців і моральне задоволення, але нам важливіше матеріальне благополуччя. Наші політики протрублять про виконане, а нам що, усім їхати з України у пошуках ліпшої долі?!

Коли я поділився  своїми сумнівами з головою Незалежної асоціації банків України Романом Шпеком, він, що називається, почав загинати пальці.

– Ось подивіться,  ми не маємо політичної стабільності, коаліції в парламенті тріщать ледве не відразу після їх створення… Чергові перевибори давно не рятують, необхідно нове виборче законодавство, яке б забезпечило політичну стабільність. Це дозволить на ділі перейти до реальних економічних реформ, передовсім, в енергетиці, в нафтогазовому секторі, допоможе подолати корупцію, поліпшити підприємницький клімат. Україна стане привабливою для інвестицій – нині ми посідаємо у світових рейтингах  переддефолтні позиції. А інвестиції – це нові робочі місця, це Європа тут, в Україні, а не там, нехай навіть і без візи.

Вчора ми заздрили економічним реформ у Польщі. А сьогодні нам показують приклад Болгарія і Румунія. Здається, і ми подібне намагалися зробити. Хіба не всі президенти, не всі уряди ставили перед собою завдання реформувати економіку? То чому ж не виходить? А тому й не виходить, що  всі  наші політики заражені вірусом популізму. Наталію Вітренко змінює Олег Ляшко, у боротьбі за виборця до порожніх обіцянок  скочуються  важковаговики. Простіше наобіцяти примарні відсотки від міфічної бочки золота гетьмана Полуботка в лондонському банку, ніж створити робочі місця, які дають простим людям трудові заробітки. «Популізм – більша загроза, ніж повернення диктатури або узурпація влади», –  якось зауважив політолог Сергій Таран. Звідси і безвізовий режим, як межа мрій, і робота уряду: від траншу до траншу МВФ. І ніхто не говорить, що, не реформуючи економіку і внутрішню політику, ми тільки проїдаємо західні кредити, збільшуємо борговий тягар. День прожили – і добре, зате завтра буде безвіз…

– Простий приклад – наші звалища, – продовжує Роман Шпек. – Ми переробляємо тільки 5 відсотків відходів, Євросоюз – 90, а Швеція – понад 100! Шведи імпортують сміття із сусідніх країн. У нас відходи стали  екологічним лихом, а у Львові – ще й  політичною проблемою!

Країни ЄС з відходів вирощують  курей, що несуть золоті яйця, а нас, за такого підходу, скоро кури загребуть сміттям!

«Якщо ми говоримо про європейську інтеграцію і не погоджуємося з приватною власністю на землю, якщо у нас, по суті, немає ринку землі і газу, якщо ми не проводимо реформи, а тільки дискутуємо, то ми не наближаємося до нашої мети, а віддаляємося від неї », – повторює вже не раз сказане Роман Шпек.

Де взяти гроші для реформ?  І Світовий,  і Європейський банки резервують під українські проекти мільярдні суми, але ми з року в рік не використовуємо дешеві кредити. Невже ж ми переробили все сміття, проклали транспортні коридори, побудували мости і порти, освоїли  всі газові і нафтові свердловини, знизили енергоємність виробництва? Не тільки  кредити під такі проекти швидко окупляться, а й з`являться нові робочі місця. Значить, будуть податки в бюджет і зарплати у громадян, оживши, внутрішній споживчий ринок підштовхне економіку до розвитку.

Через свої ж безвізові ворота Європа до нас не переїде. Європейські політики можуть тільки допомогти: кредитами, своїм досвідом, моральною підтримкою. «Допоможіть нам допомогти вам», – кажуть в таких випадках прагматичні європейці. Але побудувати Європу в Україні ми повинні самі. Тоді і безвізовий режим стане в пригоді. Для кожного українського двору.