Три тижні тому через стрімке поширення коронавірусу Україна запровадила карантин. Тоді ми мали близько двох десятків хворих. А нині, на третій день квітня, МОЗ уже фіксує понад 900 інфікованих. Зважаючи на ситуацію в Україні та світі, людство, схоже, ще не скоро впорається з цією бідою.

Університети країни перейшли на дистанційну форму навчання, до якої, як виявилось, не всі були готовими.

Електронну систему навчання відвідують щодня тисячі студентів. Вона почасти «перегрівається», не витримує, починає «глючити», що позначається на швидкості й продуктивності роботи студентів і викладачів.

За загальнодержавним сценарієм відбувається навчальний процес і в Київському університеті імені Бориса Грінченка. Студенти та викладачі розуміють: різкий перехід до онлайн-режиму – складний процес, потребує чималих зусиль. Специфіка проведення занять, забезпечення студентів необхідним обладнанням і матеріалами, зміни в календарі навчального року, дистанційні іспити тощо… І це на тлі ізоляції від суспільства, що, звісно ж, упливає і на психічне здоров’я.

Ми провели опитування поміж «дистанційованих» студентів-грінченківців з Інституту журналістики.

Опитували анонімно серед різних курсів і спеціальностей. Хтось із студентів працює в ЕНК з першого дня карантину, хтось недавно повернувся з практики, а хтось іще практикується. Саме тому було важливо почути думку кожного – не стільки в царині емоцій та вражень, скільки у царині практики і першого досвіду.

Кожен дев’ятий із десяти опитаних студентів впевнений, що дистанційне навчання – найкращий вихід для здобувачів освіти в умовах пандемії. Переважна більшість студентів цінує свій час і відверто не бажає затримуватися на тому чи іншому курсі.

Є, звісно, і певні вади нинішніх ЕНК. Зокрема – повільне завантаження чи й повна зупинка роботи платформи, коли на неї одночасно заходять до кількох тисяч користувачів.

Не всі студенти у захваті і від того, що помітно додалося домашніх завдань. При цьому певні: їхні права жодним чином не порушено, тому передовсім варто звернути увагу на вдосконалення платформи електронних навчальних курсів.

На думку опитаних, тим, хто відповідає за платформу ЕНК, необхідно оптимізувати роботу з великою кількістю студентів, ввести систему нагадування дедлайнів, створити перелік поточних лекцій, семінарів, практичних занять, вивести перелік завдань в окремому вікні, оновити сервери, видалити предмети минулих курсів, оновити інтерфейс, зробивши його зручнішим і практичнішим.

Важливо, що викладачі та адміністрація дослухаються до студентів: уже нині, в процесі опанування ЕНК, помітно меншає проблем дистанційного навчання.

Інший бік вимушеного карантину – вплив самоізоляції на психічне здоров’я. Викладачі та куратори розповсюджували серед студентів рекомендації психолога, у соціальних мережах Грінченкового університету чимало корисної інформації про проведення часу вдома під час карантину. Але, схоже, на інтровертів і екстравертів ситуація вплинула по-різному.

Опитані розділилися. Хтось залюбки проводить час у зоні комфорту: «Плюс в тому, що ти вдома. Тобі не потрібно ставати ні світ, ні зоря, аби поспішати на заняття». А інші ремствують: «Від карантину лише мінуси. Не зустрічаюся з друзями, не бачу викладача. Звісно, якби це були суто індивідуальні дистанційні пари — було б краще. Удома менше концентрації і нульова продуктивність».

Ще одна проблема стосується практики: унеможливлення організації івентів, зйомки сюжетів та інших відеопроєктів, залучення третіх осіб до власної дипломної чи просто практичної роботи. Для журналістів, рекламістів і піарників це направду неабияка перепона.

«Мій проєкт не відбудеться, на жаль.  Потрібно подавати тільки концепцію.  За 4 роки навчання я тричі писала курсову роботу, орієнтовану на практичну частину більше, ніж на теоретичну, у цьому році планувала зробити так само. Сподіваюся, викладачі розуміють, що студенти мають індивідуальні відмінності: деяким легко написати теоретичні формування у дипломі, інші – сильні у практиці», – не приховує досади одна студентка.

Цьогорічні дипломники вимушені коригувати свої теми, шукати вихід із ситуації. У декого дипломні проєкти орієнтовані на зйомку сюжетів чи фільмів, інтерв’ю тощо. Мають незручності й автори електронних/друкованих видань: всі події скасовуються – писати нема про що, крім коронавірусу. Однак, студенти втішені тим, що керівники допомагають своїм дипломникам, дозволяють частково змінити тему чи її специфіку.

Це, власне, показник того, що в нових, критичних умовах і студенти, і викладачі намагаються порозумітись. А це значущий досвід: нехай подекуди  болісний, зате життєвий, неоціненний.