Вони заново відкривали свою індивідуальність, унікальний погляд на мистецтво після років насадження соцреалізму радянською владою… Виставка «Протагоністи. Живописний заповідник/Паризька комуна» зібрала під дах столичного Українського дому близько 300 робіт різних авторів, переважно з двох мистецьких об’єднань: «Живописний заповідник» та «Паризька комуна». Більшість представлених творів ніколи не експонувалися.

Побувати в Українському домі завжди приємно: це місце справді значуще для культурного просвітлення українства й відновлення його історичної пам’яті. І досі під враженням од недавньої виставки «Алла Горська. Боривітер», яка щодня збирала у цих залах тисячі киян і гостей міста.

Чи можна очікувати чогось подібного від виставки «Протагоністи. Живописний заповідник/Паризька комуна»? Навряд, адже і масштаб самої експозиції, її наповненість, та й рівень її відвідуваності відрізняються. Звісно, це геть не позбавляє нинішню виставку значущого культурного сенсу, а також прекрасної демонстрації того, як формувався контекст мистецтва кінця 1980-х – початку 1990-х років.

Її початок займає простір біля головного входу в Українській дім: картини, що експонуються в цій частині, свого часу проростали першими «паростками» унікальності проростала крізь бетонні плити соцреалізму. Вони ще не відповідають стилю певних об’єднань, бо ті тоді ще не сформувалися. Та в цьому їхня особливість: вони мовби «роздихуються» першою свіжістю свободи. Це перші мистецькі паростки експериментів, жонглювання напрямами, кольорами, світлом, гри з підтекстами і сенсами.

Далі виставка розкрилюється на зони двох різних об’єднань, що почали свою історію з пленерів у Седневі 1988-го, 1989-го та 1991 років. Динаміка двох різних угруповань, контраст характерів творчості їхніх учасників створює особливу атмосферу. Для «Паризької комуни» ключовим стало місце, а саме будинок 18А на вулиці Михайлівській (на той час Паризької комуни). Ця будівля перетворилася на перший київський сквот, центр богемного життя, яскравих вечірок, сексуальної революції та психоделічних експериментів. Хоча у творчості цих митців було багато відмінностей, та всі вони перейняли риси постмодернізму, використовуючи популярних персонажів («Народження Буратіно»), масові бренди («Peugeot 404») та зухвалі сюжети («Фонтан»).

До того ж, крім живопису, багато «насельників» сквоту займалися фотографією й відеозйомкою.

На відміну від учасників «Паризької комуни», об’єднаних певною територією, «Живописний заповідник» засновано на ідеологічних засадах схожості поглядів на мистецтво. Вони концентрувалися саме на живописі, а не на нових методах, до того ж експериментували не з сюжетами чи контекстами, а з формою. Багато робіт авторів цього об’єднання написано так, щоб текстура («Пульсуючі координати»), колір («Теми і варіації»), світло («Рівновага») домінували на полотні.

Не слід очікувати від нової експозиції чогось неймовірного, що змінить ваш погляд на живопис, а от пізнати контекст мистецтва на зламі епох відвідувачі зможуть. І хоча це перехідний етап в історії нашої культури, він заслуговує на повагу й увагу. Переконайтеся на власні очі і сформуйте своє враження про цей унікальний період модерного українського мистецтва.