Ілюстратор Женя Миронюк оздоблює дитячі книжки справжніми мистецькими перлами. А радше сказати – осучаснює видання. Вони мають вабити з першого погляду, проситися до рук.
Її книжки успішно конкурують з популярними інтернет-ресурсами. Якою ж магією творчості володіє художниця, яка створила вже свою чималу авторську книгозбірню?

– Співпрацювала з «Видавництвом Старого Лева», – розповідає мисткиня. – Там проілюструвала книжки «Синя, Біла та інші», «Скоромовки», «Сімейка», «Білі мухи», «Майка та Смугастик», «Лесик Чапа». Маю досвід роботи з «Основою»: зробила серію обкладинок до книжок для дітей від одного року до п’яти. Ілюструвала книжки у видавництві «Ранок». Тут була серія пізнавальних видань: «Транспорт», «Океан», «Природа» – оповідки про те, як росте дерево, звідки береться вода чи… мед. Книжки з моїми ілюстраціями продають у Польщі, Росії, навіть у Бразилії.

– А як Ви вигадуєте ілюстрації?

– Працює уява, але надихаюсь усім, що бачу довкола. Звісно, вкрай важливо прислухатися до думки дитини, до її побажань, бо часом художники, творячи ілюстрації, на це не зважають. А шкода. Для дитини це не просто яскрава «картинка» – малюнок допомагає формувати світогляд, художній смак. Це ж неабияка відповідальність художника! Ми прищеплюємо дітям любов до читання. А тому дитячі книжки повинні бути наповненими мистецькою красою. Сподіваюся, мені це вдається. Принаймні досі не мала негативних відгуків.

– На Вашу думку, чим відрізняються сучасна книжкова ілюстрація для дітей від тієї ж таки радянської школи ілюстрування?

– Тоді всі ілюстрації були рукотворними, художники не лише малювали, а й використовували інші техніки, різні матеріали. В кращих ілюстраціях радянського періоду відчувається глибина – від того вони неповторні. Звісно, малюнки ідеологізовані – то окрема розмова. Очевидно, тому не вся радянська ілюстрація сприймалася дітьми. Знаю про це з власного досвіду. Лише коли стала дорослою, зуміла легко відділити зерно від полови, зрозуміла зміст і чарівність багатьох ілюстрацій тієї епохи. Безумовно, нині разюче змінилася тематика дитячих книжок, стиль, подача. Це суттєво впливає на оформлення.

– Над чим зараз працюєте?

– Заплановано до друку книжку про монстриків, яку я підготувала на стипендію міністерства культури Польщі. Це дуже важливий досвід і знаковий крок для мене, бо цього разу працювала не тільки над ілюстраціями, а й над текстом. Книжка для найменших читачів, про дитячі страхи. Вона допоможе малечі не лякатися темряви і навіть потоваришувати… з монстрами. (Сміється).

– Як гадаєте, нинішні молоді батьки уважні до новинок дитячої літератури?

– Думаю, навіть нині, коли так багато всіляких електронних спокус, дорослі у переважній більшості охоче купують своїм дітлахам книжки. І це не може не тішити. Але настійно раджу найперше батькам: перш ніж подаруєте дитині книжку, прочитайте її самі, складіть про неї власну думку. І ще: обов’язково читайте книжки разом зі своєю малечею.