Соцмережі ряхтіють відеороликами, в яких підлітки знущаються над однолітками, лупцюють їх. Таке «кіно» стає до жаху масовим. Є тут і зафільмовані сцени побиття та приниження дітей дорослими, навіть вчителями. Булінг – наче пошесть, ще одна пандемія сьогодення.

Нещодавній приклад, зареєстрований Броварським районним управлінням поліції. Тут, у передмісті столиці, жорстоко побили ученицю місцевої школи Катерину Бондар. Били ногами по голові, кидали на бетонний паркан, рвали та підпалювали волосся. І все це фільмувалося на камеру. З тяжкими травмами, зі струсом мозку дівчина потрапила до лікарні… Нападницями було троє дівчат, решта натовпу підбурювала та знімала цей жах.

Як з’ясувалося згодом, під час інциденту поблизу снувало чимало перехожих, але на жаль, ніхто з них не наважився підійти і зупинити це насилля. Через пів години мешканка будинку, біля якого усе відбувалось розігнала натовп та викликала швидку. Дівчина не пам’ятає значну частину того, що тоді відбувалося, бо від ударів декілька разів непритомніла… Нині поліція розслідує цю вже гучну справу.

Подруги дівчини розповідають, що у школі вчителі не раз бували свідками знущання над Катею, проте вважали таку поведінку за норму – не втручалися, не намагалися залагодити конфлікт, не проводили про це жодних розмов з учнями.

Вже два роки в Україні діє закон про булінг. Багато хто не здогадується, що булінг – це не тільки бійки дітей. Наприклад, дитина захотіла на уроці в туалет, а вчителька її не відпустила та ще й нагиркала при всьому класі. На жаль, таке – не дикі винятки у навчальних закладах.

Є чіткі норми: під час освітнього процесу в закладах освіти працівники мають захищати дітей від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, булінгу (цькування), приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю. І запобігати вживанню алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.

– Закон також визначає типові ознаки булінгу – систематичність і групове скоєння, – пояснює психологиня Катерина Гольцберг.

Є ознаки, за якими батьки можуть розгледіти біду. Коли дитина зазнає булінгу, в неї різко знижуються оцінки в школі, вона часто приходить додому в брудному чи подертому вбранні. Зникають особисті речі, дитина ховає телефон і нервово реагує, коли батьки його торкаються. Трапляється що «зелене світло» булінгу дають… учителі.

– На жаль, часто саме вчитель є непрямим організатором булінгу, – зауважує Катерина Гольцберг. – Він словами чи навіть своїми інтонаціями буквально вказує на те, хто йому не подобається. Діти це миттєво помічають.

– Деякі вчителі вважають цілком прийнятним під час уроку не відпустити дитину до туалету, або не дозволити напитися водички, – додає Освітній омбудсмен України Сергій Горбачов. – Вибачте, але це булінг. Класичний булінг.

Про будь-яку кривду дитина має розповісти батькам. І батькам треба її навчити діяти саме так. А далі вже слід звертатися до директора школи із заявою. Обов’язково письмовою. Бо дуже часто все залишається на словах.

– Якщо подаєте заяву, робіть копію, – наголошує Освітній омбудсмен. – Одну залишаєте там, куди подаєте, другу маєте зареєструвати і залишити собі.

Коли ж керівництво школи відмовляється прийняти від батьків таку заяву, пан Горбачов радить викликати поліцію.