На часі

ЧЛЕНСТВО – ЩЕ НЕ ЄДНІСТЬ

Чому Україна не стане частиною Європейського Союзу

Омаж (нехай помітний лише мені) на памфлет Багряного явився дощового ранку, саме тоді, коли німецький бомж вирішив підсісти до мене в автобусі. Дорогою він дряпав собі руки, щось бурмотів під ніс, пару разів гучно ремигнув, загалом викликав максимальну огиду, але, на жаль, їхав до кінцевої. Навіть не намагайтеся закликати мене до толерантності – всі інші пасажири теж були сама тактовність, адже смердів він не у них під носом.

«ПАТРІОТИЗМ» ПО-РОСІЯНСЬКИ…

Бувають слова, за своєю первинною суттю досить благородні, які завдяки вмілій маніпуляції легко перевтілити в хижу зброю. Патріотизм – одне з них. З грецької це слово означає земляк, з латинської  батьківщина. Почуття, змістом якого є любов до вітчизни, готовність пожертвувати своїми інтересами заради неї. А ще це відданість своєму народові, приналежність до країни. Готовність в разі необхідності стати на її захист…

ДОЛЕНОСНИЙ ВИКЛИК ДЕМОКРАТІЇ

Гадина агресивна. Гадина піднімає голову. Це можемо спостерігати саме тепер, коли, росія то там, то сям знаходить собі не тільки союзників, а й послідовників. Останні страшніші. Адже в разі безкарності, зло неодмінно породжує інше зло. І не одне.

«НА ВЕСЬ СВІТ ЗАСІЯЛА»

Цьогорічні зимові християнські свята відзначили з гірким усміхом на вустах, а подекуди – з палючими сльозами, якими оплакуємо втрати, гамуємо страждання… Бо для «скрєпно-православних братьєв» московитих свята Господні не є причиною зупинити війну, не запускати ракети, дрони, керовані бомби, які вбивають невинних мирних людей… Отак і святкували: врочистий церковних дзвін переплітався з гучними вибухами московських різдвяних «подарунків».

Архів розділу »

З перших вуст

«Я – козачка»

Одвічне питання існування українства сьогодні вирішується не лишень на полі бою. Певний символізм є в тому, що саме у День Соборності України оприлюднено президентський Указ «Про історично населені українцями території Російської Федерації».

Життя як колаж

Стою між двома Сергіями – Тримбачем і Марченком, – які щойно говорили про третього – Сергія Параджанова. Світлина – зворушливий знак оклику після презентації журналу «Кіно-Театр», яка відбулася 12 січня у Синій вітальні Будинку кіно і вписала яскраву сторінку у вшанування столітнього ювілею Режисера.

Ярослав Шукаль: «Хлопці боронять Україну, а нам довірено охороняти її Природно-заповідний фонд»

Наприкінці минулого року Комітет ЮНЕСКО із захисту культурної спадщини у випадку збройного конфлікту затвердив рішення внести ще п’ять об’єктів культурної спадщини України з Одеси, Чернігова, Львівської та Закарпатської областей до Міжнародного переліку культурних цінностей, які перебувають під тимчасовим посиленим захистом. Зокрема й церкву Архангела Михаїла села Ужок Закарпатської області.

Моя країна є і буде

Прийде час – і мої близькі казатимуть про мене: «Вона була професоркою вже тоді, коли від професорства у неї хіба був гострий язик». Прийде час – і я матиму моїх талановитих студенток та студентів. І викладатиму і права людини, і взаємодію з владою, і демократичні практики – у топовому київському виші.

Архів розділу »

Постаті

Микола Мащенко. Кожен фільм, як останній

Велелюддя на вечорах у Червоній залі столичного Будинку кіно Національної спілки кінематографістів стає доброю традицією. І що особливо тішить – молоде велелюддя. Того вечора кіноспільнота вшанувала пам’ять Миколи Мащенка, до 95-ліття від дня народження знаного кінорежисера, сценариста, письменника, громадського діяча, багатолітнього директора кіностудії імені Олександра Довженка.

Вірменське серце Майдану

На одній із будівель побіля столичної Михайлівської площі за рік по кривавих подіях Революції Гідності з’явилася фреска португальського художника Алешандре Фарту. Портрет хлопця кавказької зовнішності, одного із перших Героїв Небесної Сотні. Його напрочуд виразні чорні очі тепер завжди зоритимуть на Київ. На місто, яке він мріяв підкорити, але куля карателя вирішила інакше.

Митець у барвах України

Його називали «українським Мунком», «українським ван Гогом», а він відрізнявся оригінальністю, самобутністю. І присвячував свою творчість рідному народові, мріяв нею про суверенну Україну.
Батьківщина його довго не знала, а тимчасом про мистецтво Олекси Новаківського говорив світ.

Зірка Вільгельма Котарбінського

З Володимиром Мнішенком домовилися зустрітися поблизу католицької, або як її ще називають – польської частини Байкового цвинтаря. За вхідною брамою з біблійним надписом латиною з Одкровення апостола Іоана на ній: «Beati mortui, qui in Domino moriuntur» («Блаженні ті, хто вмирає в Господі») повертаємо ліворуч і за пару хвилин, минаючи склеп і надгробки з польськими прізвищами, опиняємося перед доглянутою могилою.

Архів розділу »

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company