Майбутні студенти-журналісти, які з наступного року пробиратимуться до вишів, долаючи математичне мінне поле, – це, звісно, квест квестів. «Уроки футболу» порівняно з цією геніальною ідеєю рульових освіти – просто діточе лепетання.

Я б узагалі прибрав би з іспитового списку всі оці історії та укрмови з літературами. Додав би хімію, біологію… А що? Мови «акулу пера» життя навчить. Історія – діло темне й недоказове, література – забавка марнославців… Нині край потрібна математична логіка, тямка до хімічних процесів бродіння тексту і премудрості біологічного виживання журналіста в умовах тотальної гаджетизації і московської монашизації.

Кррруто, крррреативно, нарррративно!

Навіть оте шкільне математично-теоремне «якщо,.. то…» набуває нової суті. Це ж класична формула шантажу! Та й істини з точки зору математизму журналістики сприйматимуться лише як аксіоми, на доведення яких просто пошкодували часу.

Формульово, теоремно, контангенсно!

Пуанкарно й айнштайно!

До слова, творець теорії відносності залишив спеціально для нинішніх модерністів української освіти дотепну іронію: «Закони математики, що мають будь-який стосунок до реального світу, ненадійні; а ненадійні математичні закони не мають стосунку до реального світу».