5 червня 2017 року відійшла у вічність парафіянка греко-католицької церкви Св. Йосифа Обручника (Чикаго). Ксенія Бурачинська-Данилишин. Та сама, справжня “Гуцулка Ксеня”.

«Гуцулка Ксеня» – легендарна українська пісня, вже майже 100 років не втрачає популярності. Її співають коханим, зарученим, на весіллях, уродинах чи просто українських святах. Та мало хто знає, що оспівують у ній не якусь вигадану Ксеню або ж збірний дівочий образ, а цілком реальну дівчинку, родом із Шешор. Її ім’я – Ксенія Бурачинська-Данилишин, пише Ukrainian People.

Автором пісні є учитель з села Семиголів Сокільського району Львівської області Роман Савицький. А народилася вона 1932 року.

Свою літню відпустку Савицький проводив, як правило, в селі Шешори на Косівщині, у домі двоюрідної сестри Ірини Бурачинської. Сестра мала вродливу доньку Ксеню, яка дуже любила свого дядька Романа.

На одному з вечорів, коли молодь забавлялася під час вакацій, 10-річну племінницю Савицького обрали «королевою». Ксеня була дуже веселою і дотепною, кожному давала якісь доручення, а до свого дядька звернулася з проханням написати таку пісню, щоб уся Гуцульщина її співала! Незабаром така пісня з’явилася: музику на прекрасні слова згодом написав І. Недільський.

…Влітку 1994 року   Ксенія Бурачинська-Данилишин, яка довгий час мешкала в Чикаго, відвідала  Шешори. Гостювала в родини Миколи Братівника: вони дітьми часто гралися.

Тут вона і розповіла, як саме народилася «Гуцулка Ксеня».

Письменник Василь Селезінка, дослідник творчості Романа Савицького, пише: «Савицький зростав як співак і композитор. У Станіславі з охотою співали його пісні «Замріяний студент», «Гарна Олена», «Мрія», «Ах, люба мамо». Найщасливіша доля судилася «Червоним макам», які були написані в тому ж селі Шешори через три роки після «Гуцулки Ксені». І знову випадок, про який сам композитор розповідав так: одного разу в Надвірній дали йому під час концерту букет червоних маків. Співак тут же подарував ті квіти хористці Галі, в яку був закоханий. З очей дівчини скотилася сльоза. Зовсім незабаром вона вийшла заміж за іншого. І тільки тоді Роман дізнався, що є повір’я: маки дарують тоді, коли розлюблять».