«Моя дружина – фотографиня», –  каже  знайомий.  Хм, фотографиня? Звичнiше ж – фотограф. Та, виявляється, вживання фемiнiтивiв дуже важливе у щоденному мовленнi. По-перше, це те, що чiтко вiдмежовує солов’їну вiд росiйської. По-друге, наявнiсть фемiнiтивiв у мовленнi – ознака громадянського суспiльства, яке поважає жiнок, кажуть фахiвцi. Тож що таке фемiнiтиви i як їх правильно утворювати? Про це ми  спiлкувалися з Оленою Малаховою, кандидаткою фiлологiчних наук, доценткою кафедри української мови  Харкiвського нацiонального педагогiчного унiверситету iменi Григорія  Сковороди.

– Фемiнiтиви – це iменники жiночого роду, якi позначають осiб жiночої статi. В одинадцятитомному словнику української мови майже 800 iменникiв-фемiнiтивiв. Вони властивi українськiй мовi, й утворюють їх за допомогою тринадцяти суфiксiв, наприклад «-ин»: фiлолог – фiлологиня. У перiод з 1930-го до 1937 рiк в українськомовних освiтянських текстах дуже послiдовно вживали фемiнитиви…  А от з 1937 року кiлькiсть фемiнiтивiв стала зменшуватись. Це могло бути пов’язано з русифiкацiєю української мови. А росiйськiй мовi, треба розумiти, не властиве утворення фемiнiтивiв.

– Як  правильно утворювати фемiнiтиви? Фотографка чи фотографиня?

– I фотографка, i фотографиня, i фотографеса – усi три варiанти правильнi. Вони не суперечать словотвору української мови. Але який з них залишиться в мовi, а який вiдiйде – побачимо з часом. Наприклад, уже помiтна тенденцiя, коли для назви жiнки за родом наукової дiяльностi використовують суфiкс «-ин»: математикиня, фiлологиня, фiолософиня. Хоча, крiм слова «фiлософиня», вживають ще «фiлософка» чи, рiдше, «фiлософеса». Поки що основний спосiб творення фемiнiтивiв – вiд iменника чоловiчого роду (маскулiнiтиву) за допомогою суфiксiв. Бувають також випадки, коли важко утворити фемiнiтиви або вже є iменник жiночого роду з iншим значенням. Наприклад, «пiлот» – це людина, яка керує лiтаком, а от «пiлотка» – головний убiр. Тому для назви жiнки за штурвалом лiтака вживають варiант «пiлотеса».