У мистецько-виставковому центрі Музею історії  Києва відпалахкотіли вересневими фарбами  акварелі столичних художників. Чотирнадцять митців представили  тут понад сто робіт, тож відвідувачі оцінили і кожного учасника, і загальну палітру вернісажу.

Техніка акварельного живопису вимагає від мистців найвищої майстерності. Фарба з водою створюють ефект легкості  у переходах кольору, тому «перемалювати»  картину неможливо. Кожен твір унікальний, та й автора легко упізнати за почерком пензля. Тим цікавіше було споглядати акварелі, створені художниками, відомими не лише в цій техніці: лауреатів Шевченківської премії, метрів графіки Андрія Чебикіна і Василя Чебаника та їхніх учениць Наталії Журавльової і Тетяни Кугай.

Заслужений художник України Анатолій Марчук пояснює, що митець тоді створює впізнаваний образ, коли працює з натурою, джерелом пізнання і натхненням. Переконують у цьому пейзажі Василя Шпака, Миколи Савченка, Філіпа Чорноброва, Марини Ольхової. Але й у роботах Лариси Пуханової чи Миколи Соколова, які тяжіють до абстракції, яскраво проглядається першоджерело натхнення.

Відкрила й несподівані техніки акварельних рисунків. Художниця Інна Пантелемонова створює картини на тонкозернистому полотні, а малюнок покриває лаком. Микола Грох традиційно пише на папері рідкою аквареллю, але не пензлем, а пером.

…Осінь щедро обдаровує працьовитих. Вийшла з виставки, а перед очима мальовані яблука і груші… Розкішний квіт і соковитий плід… Набуток Високого Мистецтва акварелі.