Люди завжди задивлялися у небо, прагнучи літати. Достеменно відомо, коли безкрила людина вперше піднялася над землею: французи Жозеф і Етьєн Монгольф’є навчилися підіймати повітряні кулі. Величезна одинадцятиметрова конструкція з тканини та паперу вагою 200 кілограмів, прикрашена написом «До зірок», наповнена гарячим повітрям від багаття, піднялася майже на два кілометри  5 червня 1783 року. У другий політ, 19 жовтня того ж таки року, вже відправили «екіпаж»: барана, півня та качку. І нарешті трохи більше місяця по тому, 21 листопада, повітряна куля пролетіла над Парижем із двома пілотами на борту.

Відтоді, коли небо стало відкритим для повітроплавання, промайнуло майже три століття. Людина осідлала надзвукові літаки, аеробуси, ракети, цілі космічні станції. А охочих підкорювати небесну блакить на аеростаті все більшає.

Фестиваль повітряних куль по дивував повітряною феєрією неподалік столиці, у Макарівському районі. Двічі на день, зі сходом та заходом сонця знялися у небо барвисті кулі-повітроплави, якими правили аматори з Дніпра, Києва, Кропивницького, Кременчука, Попільні. Щоправда, трохи підвела погода, тому організатори дійства вирішили підняти кулі вдруге, через тиждень. Неперевершене враження, коли у небо розцвічує кілька десятків різнокольорових і майже фантастичних аеростатів…

Фестиваль назвали «Мамо, я вдома». Зрозуміло: для багатьох землян небо стало рідною домівкою, а польоти на повітряній кулі – змістовним сімейним відпочинком.