Чого ви зазвичай очікуєте від підліткового фентезі з цнотливою позначкою «12+» на звороті? Гадаю, точно не складної багатошарової утопії з детальними описами біологічної зброї та головною героїнею, яка замість кришталевого черевичка губить на сходах власну металеву стопу. Відверто кажучи, у світі, де класичні казки переосмислено незліченну кількість разів і в найрізноманітніший спосіб (від похмурих готичних трилерів до сумнівних голлівудських блокбастерів), нас важко здивувати черговою варіацією Попелюшки.

Здавалося б, межі креативу на параді адаптацій до дірок затертого сюжету досягнуто. Проте американська письменниця Марісса Маєр взялася ще раз повторити пройдене. Щоправда, зробила поправку на новітні тренди, вирішивши, що замість магії непогано було б додати мікросхеми, а замість феї-хресної – паяльник і трохи незаконного програмного забезпечення. На прадавній скелет класичних казок письменниця «наростила» міцні металеві мʼязи кіберпанку. І як це не дивно, її книжкова інтерпретація пішла мільйонними тиражами у широкий світ і викликала у різновікових читачів майже дитяче захоплення!

«Навіть у майбутньому історія починається з «колись давно», –  пише Маєр, але це «давно» в неї пахне озоном, розпеченим залізом та антисептиками інфекційних відділень. Кожен із чотирьох томів її «Хронік Місяця» розширює масштаби химерного механічно-чудасійний всесвіту, що бере свій початок із благенької майстерні й розростається до революції міжпланетного рівня.

«Родзинкою» цієї книжкової серії є те, що кожна героїня має свій прообраз у якійсь відомій казці. Але особливий магнетизм цих книжок криється у справжньому мистецтві Маєр деконструювати канонічні образи. Її героїні запозичили у своїх казкових «двійників» лише найупізнаваніші сюжетні маркери, проте під знайомими оболонками криються абсолютно самобутні персонажі. Сіндер успадкувала від Попелюшки лише втрачений черевик (щоправда, тепер це залізна стопа) та нестерпну злісну мачуху, але замість покірно очікувати дива вона бере до рук гайковий ключ і ним переміщає деталі у механізмі долі. На свій лад.

А Скарлет від Червоної Шапочки дістався славнозвісний набір: червоний каптур, бабуся та ікластий вовк. Проте вона – не наївне дівчисько. Це амазонка з рушницею за спиною.

Кресс, увʼязнена замість кам’яної споруди у високотехнологічній вежі-супутнику, трансформує свою ізоляцію у цифрову всемогутність, а Вінтер, попри легендарну вроду, обирає шлях свідомого божевілля –  єдину форму протесту проти тиранії. Утім, любов до червоних соковитих яблук, «успадкована» від Білосніжки, її дещо «підставила». До того ж кожна з чотирьох історій органічно переплітається в сюжеті й утворює цілісний хронологічний ланцюг подій, кожна наступна книга нарощує динаміку попередньої.

Цикл Марріси Маєр – не черговий ретелінг, а автентичні історії, з глибокою мораллю та символізмом. Про світ, де кібернетичне серце містить більше любові, ніж металу, де істинна краса криється не в ілюзорній досконалості, а в сяйві закоханих очей, у безмежній вірності та відвазі, в шрамах, отриманих в бою за честь і гідність близьких. Вихід із цього захопливого літературного лабіринту залишає по собі особливий післясмак: суміш щемкого суму за героями та неймовірного натхнення.  Ми тепер усі –  трохи кіборги у своїх соціальних ролях. Доки не наважуємося переписати заданий алгоритм.