Кинути журналістику – кинути поле бою…

Як залишатися журналістом-патріотом, громадянином, навіть скочуючись до пропагандистських кліше? Як не стати журналістом-визволителем? Про це дискутували працівники пера на Міжнародному київському форумі видавців. Почасти зрозумілий вибір, більшість учасників обговорення працювала на окупованих територіях чи як експерти відстежує роботу місцевих ЗМІ.

Представниця Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова навела дані річного моніторингу інтернет-видань в регіонах України, включно з окупованим Кримом. Журналісти не дотрималися стандартів при подачі понад 7-ми відсотків новин. Кримські ЗМІ не користуються українськими першоджерелами – ретранслюють уже «опрацьовані» московські факти…

Багато і різного про материкову Україну, про події на лінії розмежування пишуть і в самозваних «ДНР»- «ЛНР». Але більше половини інформаційної продукції на тамтешніх місцевих сайтах подано безальтернативно, з посиланнями на анонімного «бійця». «БіБіСі» місцевого розливу: баба бабі сказала…

Про неможливість перевірити достовірність такої «інформації» говорив журналіст, блогер і політичний в’язень терористів «ДНР» Станіслав Асєєв, який тривалий час працював в окупованому Донецьку. Тоталітарна система не передбачає критику влади , а для «правоохоронців» усі без винятку українські журналісти – екстремісти. Пишучи статті до «Дзеркала тижня», «Української правди» та Радіо «Свобода», Станіслав вимушено брав «офіційну» інформацію із сайтів «ДНР» та «ЛНР». Добирав ту, що, на його думку, найбільше відповідала дійсності.

– Про об’єктивну журналістику, збір і перевірку інформації не може бути й мови. Ви відразу потрапляєте у поле зору спецслужб, а потім ще кудись, – запевняє Станіслав Асєєв.

За слова «самопроголошена» , «так звана «ДНР» за лапки до абревіатури «ДНР» окупаційна «феміда» впаяла українському журналістові п’ятирічний термін. У неволі Станіслав Асєєв провів понад 31 місяць: перші тижні «на підвалі», потім в ізоляції, у СІЗО і півтора місяця у колонії суворого режиму в Макіївці, де і був «засуджений». Врятував колегу широкий журналістський розголос.

Журналіст Микола Семена також поділивсям власним досвідом спілкування із тоталітарною правоохоронною системою, але вже в Криму. Він співпрацював із сайтом «Крим.Реалії» та газетою «День». Окупаційна влада склала список журналістів та медіа, яким заборонила офіційно надавати публічну інформацію.

– Для мене виїхати з Криму, означало покинути поле бою, – каже Микола Семена. За безсумнівне твердження «Крим – це Україна» він і отримав умовний термін та заборону на виїзд із півострова.

Вчителька української мови Лутфіє Зудієва нагадала, що через утиски в Криму впродовж останніх років сформувалася громадська журналістика. Активісти фіксують факти переслідувань, перевіряють їх і поширюють новини в суспільстві, дотримуючись усталених стандартів та етики. Це була відповідь на репресії проти професійних журналістів. Їх арештовували, намагалися звинуватити в тероризмі, а Тимура Ібрагімова, Альону Савчук та Аліну Смутко депортували за межі півострова. Наріман Мемедемінов, який започаткував у Криму громадську журналістику, відбуває тюремне покарання.

Крим нині в інформаційній ізоляції. Влада зловживає карантинними обмеженнями, відмовляючи у в’їзді на півострів саме журналістам. Прорив інформаційної блокади Криму і Донбасу засвідчить про початок реальної деокупації українських регіонів.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company