Композитор Бистряков напередодні Нового року вкотре  привселюдно розплакався. Пісня давня і печальна – про «засільє западєнской культури». І не тієї «западєнской» культури в Україні боїться Бистряков, що з Парижа чи Лондона, а тієї, що зі Львова та Тернополя…

Се ж під яким сонцем і скільки треба сидіти з неприкритою головою, щоб так перегрітися! Рупор «русской пєсні» в Україні плаче в камізельку одного з проросійських сайтів, котрий вітром із Москви жене на нас мутну хвилю.

Було б смішно, якби не було сумно та загрозливо. Бо стільки в нас розплодилося тих бистрякових, лораків, поваліїв, з ворожими телеканалами, газетами і сайтами, котрі зсередини роблять те, що робить Москва ззовні.

З того ревуна-композитора можна і посміятися. Особливо там у його інтерв’ю, де він високим стилем «розглагольствуєт» про «классний народний суржик», яким писали, «к прімеру, Нєчуй-Левіцкій и Ставіцкій»…

Тобто «Гулак-Артьомавский» і «Анна Ахмєтова» отримали від Бистрякова нового «кумпаньйона» – «Ставіцкого». Якого б це? Чи не Едуарда, бува, «бесрібного» азаровського міністра  який дременув в Ізраїль? Невже це він з хоробливої фантазії Бистрякова став… українським письменником?

Бідний Михайло Старицький. І там його неуки дістали. Бо ж у Бистрякова то все серйозно. І в тих, хто за ним стоїть, теж. А Україна їм «лафа». Не те, що у країнах Балтії.

Ось аналогічний приклад наводить блогер і чудовий журналіст-аналітик Максим Михайленко. Щойно в Ризі затримано пропагандиста російського телеканалу ТВЦ, такого собі Курлаєва. Він уже мав за своє несамовите русофільство та відверту брехню заборону на в’їзд до Латвії. Але, як і наш «герой», рветься просувати «русскій мір» в чужій країні. Отож, цього разу кремлівського пропагандиста затримали у комірчині одного із супермакетів Риги, де він приміряв… мереживні труси. Адміністрація латвійського міграційного відомства ухвалила рішення дозволити Курлаєву взяти з собою кілька тих обов’язкових аксесуарів чоловічого туалету. На пам’ять. «На вєчную», уточнили…

Мудре рішення. Хороший приклад. Показовий. Невже в Україні бракує таких «пам’ятних» мереживних трусів для тутешніх кремлівських плакальників?