П’ятий рік росіяни намагаються «взяти Київ за три дні». Через серйозні проблеми з харчами та логістикою в окремих підрозділах російської армії Читати далі…
Війна залишає неабиякий слід на психіці військових. Відпустка, яку переважна більшість на фронті виносить у мріях, ставши реальністю, перетворюється для багатьох Читати далі…
Кремлівські «мілітер-пропагандони» і «воєнексперди» на грані пандемії «окопної хвороби»: їх масово «плющить» перспектива. У мідному ревиську рідних сирен «ПеВеО» – не Читати далі…
Україна з її вимушено багатим воєнним досвідом поступово перетворюється на провідного учасника міжнародних дискусій щодо розмінування та гарантування свободи судноплавства.
Масштабний наступ коаліції повстанців-туарегів та угруповання JNIM призвів до фактичної втрати контролю Росії над стратегічними об’єктами в Малі. Станом на 27
Одразу золотою медаллю дебютувала на дорослому чемпіонаті Європи дев’ятнадцятирічна українська борчиня Марія Єфремова. Після фінального поєдинку, в якому наша спортсменка здолала
На чемпіонаті Європи-2026 зі спортивної боротьби, який приймала албанська Тирана, збірна України вперше в історії завершила виступи переможницею у загальнокомандному медальному
У київській бібліотеці імені Володимира Винниченка Національна спілка фотохудожників України, столичний фотоклуб «9х12» представили виставку фоторобіт кінооператора Олега Маловіцького. Як зазначає сам Олег, це своєрідний підсумок-ретроспектива.
– Все своє фотографічне життя, я намагався знімати теми, які почав дуже давно: «Діти в місті», «Світло і тінь», «Динаміка спорту», «Геометрія», – розповідає фотомитець. – Для мене важлива не форма, а настрій, внутрішній стан, враження, взаємодія з аудиторією, їхні почуття, думки, емоції.
Олег почав серйозно займатися фотографією, коли вирішив стати кінооператором. П’ять років навчання на операторському факультеті Театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого, у творчій майстерні відомого українського кінооператора Сурена Шахбазяна, дали можливість активно та плідно займатися творчою фотографією.
Часу і можливостей для заняття фотографією тоді було більше, зізнається Олег. Під керівництвом наставника Сергія Васильовича Пожарського, знімали дуже багато світлин. Тоді, у студентські 80-ті, його роботи вже експонувалися в Іспанії, Франції, Югославії, були відзначені на виставці в Німеччині.
А після випуску, коли почалися кінооператорські будні, було вже не до фотосправи.
Фотоапарат знову узяв до рук під час служби в армії. Знімав фоторепортажі та фотонариси для військових видань. А повернувшись зi служби, почав працювати на кіностудії «Київнаукфільм». Більшість часу знову займало кіно – творча фотографія стала хобі. У відрядженнях та експедиціях з ним завжди була фотокамера, і щойно з’являвся вільний час, Олег знімав, не заощаджуючи плівку. Знімав, проявляв, робив контрольні відбитки та збирав архів «на потім».
– Портрет Миколи Амосова зняв на летучці перед операцією, – згадує Олег. – Зробив 6 знімків, надрукував «контрольки»: 5 світлин були «звичайними», нецікавими, а одна… Оця… Коли славетного хірурга не стало, цей знімок став популярним.
Колись, представляючи Олега в товаристві, де його не знали, я казав: «Знайомтеся, наймолодший кінооператор кіностудії «Київнаукфільм». На той час Олегові було вже за 50. Ось такий чорний гумор…
Нас познайомив наш кінопроєкт «Інший Чорнобиль». Вже частково був відзнятий матеріал. «Переглянь, може з цього щось вийде», – сказав Олег.
Не відриваючись від монітора, переглянув все на той час відзняте, одразу побачив початок фільму, зателефонував Маловіцькому: «Олегу, це бомба!» Згодом світ побачив справді інший Чорнобиль – очима кінооператора Олега Маловіцького. Напевне, потрібен час, аби усвідомити значення відеодокумента, зафіксованого камерою, талантом Олега.
Серйозне повернення до творчої фотографії в Олега почалося наприкінці 2018 року. Можливо, й тому, що душа митця не могла бути у простої – чимало кінопроєктів, у яких брав участь Олег, без належної підтримки, в кращому випадку, так і залишаються незавершеними, на рівні ескізів й задумів.
Одна річ – розглядати світлини на екрані монітора, інша – мати нагоду наживо насолодитися надрукованими фотороботами майстра. На виставці представлено світлини, зняті лише на фотоплівку. Жодного цифрового фото! Опоненти «старих» методів скажуть: майбутнє за цифровими технологіями, аналогові знімки – це анахронізм.
– Цифрова фотографія мене не приваблює, – каже Маловіцький. – Люблю аналогову класику: знімаю на чорно-білі негативні плівки, зрідка на слайдові. Звісно, користаюся можливостями сучасної гібридної технології.
Саме завдяки майстрам, зокрема, Олегу Маловіцькому, можемо побачити красу некольорової, нецифрової, але такої глибинної фотографії.
– Здалося, що перенісся в той час, в якому я теж жив, аромат того часу, переданий тобою, Олегу, мене вразив, – зауважив метр української операторської школи, заслужений діяч мистецтв Юрій Гармаш. – Фотографія з’являється тоді, коли вона надрукована, оформлена. Кожна наступна виставка також фіксуватиме певний період часу життя, творчості. І дуже хотів би побачити зняте тобою сьогодення.
Тут не лише мозаїчний фотопортрет української столиці чи інших міст. У цьому вернісажі – швидкоплинна сучасність, відкадрована Олегом Маловіцьким.
– Алгоритм роботи простий: ідеш, бачиш, знімаєш, – розкриває творчі секрети Маловіцький. – Київ, Вільнюс, Баку, Ленінград (Санкт-Петербург), Сімферополь… Багато світлин зроблено, коли худрук замість лекцій «виганяв» нас «у поле»: погода гарна, фотоапарат взяли і вперед, знімати.
Хтось скаже: ну що тут такого, стріт-фото. Справді, йдеш собі і дорогою просто «клацаєш затвором»: що бачу, про те і співаю… Але і в такому, на перший погляд, «простому» жанрі фотографії треба бути майстром, вміти уздріти те, що не помічають інші.
Діана Ловська, проджект-менденеджерка мережі тату-студій, працює «на перетині» бренду, комунікації та публічного сприйняття. Піар для неї – стратегічний процес формування довіри.
Поруч зі столичним торговельним центром «Аладдін» – благодійна громадська організація «Фонд суспільної допомоги». Щодня тут збираються небайдужі люди, чия праця наближає
Творці виставкового проєкту «Чорнобиль. Об’єкт укриття» під керівництвом Олексія Ананова та Оксани Семенік взялися переосмислити Чорнобильську катастрофу через призму культури, мистецтва
Новою повнокупольною програмою «Міфи зоряного неба» потішив глядачів Київський Планетарій. Прем’єра ніби повертає часи античних героїв та богів. Кожне сузір’я оживає
Один із найпомітніших сучасних українських письменників. Автор бестселерів «Я бачу, вас цікавить пітьма», «Танець недоумка», «Білий попіл» давно здобув прихильність широкого
Цього року уряд України підтримає видання 100 перекладів українських книжок у 33-ох країнах. Завдяки грантовій програмі «Translate Ukraine», яку Український інститут книги реалізує
Велика війна з росією змусила мільйони українців шукати прихистку в країнах Європейського Союзу. Багато хто очікував побачити високий рівень життя, ефективні
Рената Товстенко, українська виконавиця, яка виступає під сценічним іменем Shmiska, в дуеті з Давидом Голубенком (Golubenko) випустили трек «Хто, якщо не
Того вечора у затишній мюнхенській книгарні «TREMPEL» господарював сучасний молодіжний український гумор – у «СТЕНДАПІ БАВАРІЯ». Стати глядячем цього дійства можна
Відвідайте виставку обов’язково. Сьогодні таке трапляється не часто.