Читаю один із найпотужніших вітчизняних новинних інтернет-сервісів Ukr.net. «2 декабря на НСК «Олимпийский» состоялась торжественная церемония награждения…»,  –  тиражує він «на общєпонятном» новину про кращого українського футболіста року, що спливає.

Але – що це? – «… лучшим игроком года в Украине был признан капитан «Шахтёра» Тайсон…»

… Тільки, крий Боже, не звинувачуйте мене в расизмі – свій інтернаціоналізм я довів ще студентом у 70-х роках минулого століття, коли 2 роки поспіль мешкав у 3-му гуртожитку на столичній вулиці Ломоносова в одній кімнаті з іноземцями, та й коли працював з ними у студентському будзагоні.

Але скажіть, з якого це переляку Тайсон – кращий футболіст України? Хто це так вирішив? Який такий знавець? Та ще й у такому для українського футболу році!  Нагадаю – українська молодь до 20 років стає чемпіонами світу (!), а збірна України достроково, з першого місця виходить до фінальної частини Чемпіонату Європи!

І що, це все здобув Тайсон?!

Зрештою, якщо вже так, то назвіть номінацію «Найращий футболіст Чемпіонату України». Якщо вже комусь так хочеться бачити серед найкращих Тайсона.

Але назвати його першим серед футболістів України, коли маємо П’ятова, Малиновського, Яремчука, Зінченка?! Так зазвичай тулять горбатого до плота. Згадується дитячий віршик, ще й дитячими вустами: «Мама купия фуяжку, а вона і на йоб не наязить»!