Голодують, як під час війни

«Залишився без копійки і без їжі. Треба якось дожити ». «Поділіться, будь ласка, будь-якими продуктами, гроші закінчилися давно, вчора не стало продуктів». «Благаю, привезіть їжі, ми голодні».

Тисячі подібних прохань від росіян з’являються в соцмережах. З кожним днем їх все більшає. Через коронавірус країна зіткнулася з голодом.

У соцмережах десятки спільнот «Фудшерінг» ( використання  продуктів, термін яких минає – ред.). У найбільшій 65 тисяч підписників. Окремо виділена тема – «Нагодуйте». Тут викладають прохання про допомогу голодні люди.

Виглядають пости жахливо. Ніби під час війни.

«Готовий прийняти будь-яку їжу. Нічого їсти вже тиждень. Роботу втратив за пару тижнів до карантину».

«Я – мама трьох дітей, прошу допомогти продуктами. Чоловік більше місяця сидів без роботи, тиждень тому вийшов. Зарплату отримає 25 травня, а дітей годувати вже нічим. Буду особливо вдячна за дитяче харчування, малюкові 9 місяців».

«Допоможіть продуктами і пральним порошком. У мене двоє дітей, вагітна третьою. Потрібно до червня дотягнути. Потім нарахують допомоги».

«Допоможіть з продуктами, найдешевшими. Буду вдячний, якщо зробите додому, так як грошей на дорогу немає».

Адміністратор пабліків Саша Легка розповіла, як змінилося їхнє співтовариство за період пандемії.

– Тема «Нагодуйте» в нашому суспільстві  вважалася актуальною і до коронавірусу, – почала розмову дівчина. – Тільки раніше від людей надходили за день одне-два прохання, а з кінця квітня постів стало від десяти до двадцяти. Помітили, що до пандемії зверталися в основному пенсіонери і багатодітні. Зараз допомога потрібна всім. Детально свої історії ніхто не розписує, люди обмежуються короткими фразами: «Допоможіть з їжею». Крім продуктів, просять ще ліки.

А яких продуктів потребує народ?

– Просять продукти тривалого зберігання – крупи, консерви. Ще фрукти і овочі. Іноді солодощі для дітей.

Прострочену продукцію люди теж готові забрати?

– Простроченими в розумних межах продуктами люди не гребують, тим більше якщо мова йде про печиво, солодощі. З ними нічого не трапляється. Таке завжди розбирали.

Багато охочих допомогти голодуючим?

– Зараз з’явилося багато. Якщо раніше народ просто віддавав зайву їжу, то зараз у нас з’явилися ті, у кого є можливість щось купити голодуючим, а не віддати непотрібне.

Ми зв’язалися з людьми, які викладали пости з проханнями допомогти продуктами.

«Солодощі дітям робимо з паленого цукру»

Юлія Матвієнко (Москва): «У нас був аюрведичний магазин. Торгували косметикою, чаєм, спеціями, кавою, побутовою хімією, товарами першої необхідності. 28 березня нас опечатали. У гаманці залишилося 5 тисяч рублів.

На ці гроші ми купили побільше картоплі, борошна, молока і яєць. Ніякого м’яса, солодощів – це вже розкіш з минулого життя. Коли мука стала закінчуватися, я сама готувала рисове борошно з рису, горохове з гороху. У мене двоє дітей, вони просили солодощі. Цукерки роблю їм з паленого цукру і варення.

Перший місяць абияк протягли. Допомогла мама, пенсіонерка. Частина її пенсії пішла на оплату ЖКП, телефон. Зараз багато пенсіонерів допомагають дітям. У нас у під’їзді старенька консьєржка розповідала, що на її зарплату – 13 тисяч рублів – живуть дочка і двоє онуків.

Намагалася знайти підробіток, але зараз навіть в супермаркети не беруть. Всі місця зайняті. Раніше знала, якщо прийде «край» – піду в ресторан швидкого харчування або в супермаркет. Уявити не могла, що настануть часи, коли і ці шляхи закриються. Готова влаштуватися кур’єром, розносити їжу, але там теж велика конкуренція.

«Вже і різноробом не беруть»

Олексій (Санкт-Петербург): «З журналістами відверто говорити на цю тему не всі готові. Незручно якось. Хоча голодують зараз багато. Чули про те, як в Пітері підлітки вихоплюють пакети з їжею у людей?

Моя історія нічим не відрізняється від інших. Була пристойна робота, яка зараз виявилося нікому не потрібна. На біржу праці стати не вийшло, тому що я родом не з Санкт-Петербурга. Підробіток знайти складно. Подався до служби доставки, так там повно своїх кур’єрів – ставок немає.

Нещодавно підвернулася вакансія на будівництві. «Пахав» за три копійки – різав і відбивав зайвий моноліт від панельних стін. Але і цей підробіток закінчився.

У соцмережі знайшов групу, де шукають чорноробів. Запропонував свою кандидатуру в якості вантажника – за розвантаження фури обіцяли заплатити від 300 до 500 рублів. Тут вже не до жиру. Розумію, зараз всі наживаються на людях, як можуть. Але, коли нічого їсти, на будь-яку важку роботу погодишся за копійки, щоб хоч трохи продуктів купити…

Грошей на продукти у мене не залишилося, на проїзд теж».

«Два дні з сином сиділи без їжі»

Ольга (Санкт-Петербург): «Ми з чоловіком і дітьми приїхали з Воронежа в Санкт-Петербург допомагати свекрусі. До коронавірусу жили нормально: дітей влаштували в школу, ми з чоловіком працювали. Народилася третя дитина. Зараз об’єкт, на якому працював чоловік, закрили, грошей не виплатили. Залишилися без засобів для існування. Декретні з роботи не отримую, тому що прописана в іншому місті. Тому і в школі продуктовий набір не видали.

Треба їхати до Воронежа оформляти документи, але їхати нема за що. Оформити довідки онлайн не виходить, потрібно надати довідки про доходи, які подаються до органів соцзахисту оригіналом.

З продуктів залишилося трохи крупи, макарони. Хліб печу сама. Довелося звертатися за допомогою в соцмережі. 8 травня мені привезли молочний продовольчий набір для 9-місячного малюка. Для мене це величезна допомога».

Марія Снєжова (Великий Новгород): «До коронавіруса працювала агентом з нерухомості. Зараз лишилася без доходу, на межі виживання з дитиною. Не знаю, чим платити за оренду квартири  наступного місяця.

Працювати кур’єром не можу, у мене проблеми зі здоров’ям – хвора спина… В голову приходять погані думки – відмовитися від дитини, віддати його в дитячий будинок, сама не витягну. Думала вийти з пікетом на площу, але в режимі самоізоляції мене швидко «візьмуть».

Ірина (Санкт-Петербург): «Я живу одна з 14-річним сином. Іноді  сиділи по два дні голодними, пили порожній чай. Довелося звернутися в соцмережі у групу допомоги. Тепер у нас є овочі, крупи і хліб. Трохи легше стало. На роботу не влаштуватися. Пробувала кур’єром, але зажадали санітарну книжку, яка грошей коштує. Ось і доводиться, як під час війни, голодувати».

Травень, 15, 2020

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company