Віриться, що більшість зі мною погодяться – взимку читається найліпше! Тут кілька причин. Основна із них – пригальмовується суспільна активність і в тебе вивільняється більше часу  на читання. Для людей, які зайняті роботою на землі, зима також дарує  можливості заприятилювати із книжкою, бо у цей час росте хіба що сніг. А він, коли в пухкій повноті,  потребує лиш одного – прогорнути стежину від хати до дровника аби внести дрівець, розтопити грубку і читати, читати, читати…

Розкіш зимового читання в тім, що всі земні запахи принишкли, втанули, а  запах від книжки загострюються по-особливому.  Перший запах зимової книжки я відчув раннього дитинства, коли переступив поріг нашої сільської бібліотеки. Я брав одну за одною нові  книжки, розгортав посередині, прикладав до обличчя, мов долоні і… вдихав різнокольорові аромати! Кожна розгорнута книга для мене пахнула по іншому. Та що книжка?! Здавалося – кожна фарба в малюнках мала осібний відтінок і пахла по-своєму: жовта, червона, зелена…

А ще я зрозумів, що в зачитаних  книжках – аромат друкованих літер  та фарб  всього лишень тло: пахнуть долоні людей, які гортали ці сторінки,  намагався відгадати тих односельців, які  частенько навідувалися до читальні.

Коли бібліотекарша Марійка запримітила таку мою потаємну пристрасть до обнюхування книг, запропонували обтріпані та зачитані  трішки пожаліти. Вона розгорнула газету й показала, як треба їх обгортати. Я залюбки допомагав їй це робити. Здавалося, вгорнутим книжкам ставало і тепліше й затишніше… А головне – вони (зачовгані, що ледь назва проглядалися) мов живі,  відчували особливу турботу, відчували власну осібність, бо ж  подобаються стільком людям!

… Пройшли роки. Але аромати  книжок, які я вперше брав до рук, досі супроводжують мене. Я пам’ятаю їх, новеньких і потріпаних. Обраних. Марійка дозволяла брати із собою до дому не більше трьох. То було ще те завдання – зробити вибір. Спочатку я розкладав на столі з десяток, потім обирав п’ятірку, потім – три… Після оформлення книжкового формуляра і першого автографа в ньому, акуратно складав книжечки до портфеля і вже якось урочисто прямував до дому протоптаною стежечкою, а книжки визирали з нього й веселково усміхалися.