Що наше життя? Гра долі… У якій ніколи не знаєш де знайдеш, а де втратиш. Тому головне, мабуть, жити на повну.

Наприклад, коли народився в Борисполі, то гріх не літати на міжнародних лайнерах, і якщо не пілотом, то хоча б юним бортпровідником, і так, щоб костюмчик сидів, і щоб дівчата шпарили окропом. А якщо взяли в армію, то проситися у прикордоннники, щоб ловити злісних порушників і шпигунів…

А потім податися в актори, бо це ж шалено цікаво – жити на сцені щоразу іншим життям… А тоді працюватимеш в одному з найкрутіших театрів країни, у столичному національному академічному імені Франка, і вимогливий глядач оцінить, що ти актор від Бога! І будуть у тебе шанувальники, аншлаги, гроші, зрештою. Ти зіграєш там понад півсотні найкращих своїх ролей, і навіть омріяного Богдана Хмельницького у культовій виставі «Маруся Чурай» за Ліною Костенко.

А тоді одного дня ввімкнеш телик і побачиш, що в рідному Києві на Майдані вбили вірменського хлопця, який так проникливо читав вірш Кобзаря. І зрозумієш, що маєш бути там, де вирішується доля твоєї країни…

А потім розпочнеться війна, і ти, колишній сержант, підеш на Донбас добровольцем. І там, серед вибухів і «градів», серед плачу й розпачу, серед смертей несподівано знайдеш найбільше кохання свого життя.

Його Наталка – з Маріуполя, тоді була волонтеркою. І ти одружишся і назавжди покинеш свій рідний театр, славу і багато чого, чим дорожив доти. І переїдеш до Маріуполя, бо ти справжній чоловік, Андрію Луценко! І станеш актором, режисером славного Донецького драматичного театру, якому надав осідок Маріуполь, і здобудеш почесне звання «Заслужений артист України, і знімешся у культових серіалах «Спіймати Кайдаша» та «Сага», і викладатимеш у коледжі мистецтв… І всі пазли твоєї гри долі щасливо складуться…

А потім одним порухом ворожої руки ті пазли розсипляться на окремі шматочки спогадів…. І тоді ти, Андрію, дістанеш із загашника свою атовську форму, взуєш старі рідні берці, візьмеш у руки автомат…

Лицар, Митець, Захисник Андрій Луценко!

15 днів оборони Маріуполя…

15 днів без води, тепла, світла…

15 днів під постійними обстрілами…

15 днів сили і мужності…

Браво, Маестро! Бережи Господи Вас і Ваших колег! Ви ще неодмінно зіграєте свого Короля Ліра і Гетьмана Мазепу…