Знаю її не перший рік: жвава, життєрадісна, усміхнена. А оце несподівано довідуюся: моя однокурсниця Альона Драч давно відмовилася від тваринної їжі. Досить масовим в Україні  вегетаріанство стало близько ста років тому, і сьогодні набирає популярності. А взагалі вегетаріанство відоме ще з античних часів. «Як воно, бути вегетаріанкою?», – найперше поцікавилася в Альони.

– Прикольно! І самопочуття відмінне! – пояснює Альона. – Щоб компенсувати відсутність у харчуванні м’яса, п`ю  вітаміни. Колись у школі наша вчителька біології говорила, що м`ясо важливо їсти до 21-го року, а далі – як побажаєте. Я ж «дотягла» лише до 18-ліття і перейшла на рослинні продукти.

Витрати  зменшилися, бо, як відомо, м`ясо нині недешеве. Хоча заощадження незначні. От, наприклад, сьогодні  купила  печиво (Дістає із сумки маленьке тістечко, схоже на бублик). Випічка, без яєць, молока і тваринних жирів, коштує п’ятнадцять гривень.

– То що тебе спонукало до вегетаріанства?

– Звісно, хотілося б розповісти якусь чудернацьку і повчальну історію, але її немає. Правда, ще в школі захоплювалася людьми, які відмовилися від їжі тваринного походження. Можливо, бачила в цьому якусь самопожертву, витримку і стійкість? Потім і сама спробувала. Вдалося… А особливого поштовху не було. Хоча певну роль зіграв американський актор і музикант Джаред Лето, який запевняв, що своїм зовнішнім виглядом завдячує вегетаріанству. А він же справжній красень, мені завжди подобався. Хто знає, можливо, у вегетаріанстві і криється секрет молодості. До речі, вегетаріанці рідше хворіють, наприклад, цукровим діабетом.

– Отже, твоє рішення викликане любов’ю до тварин, про що багато кажуть прибічники рослинної їжу?

– Це не головна причина: я завжди любила тварин. Але вегетаріанство посилило відчуття жалю до братів наших менших.  

– Як на твоє рішення відреагували знайомі і родина?

– Відверто кажучи, спершу не підтримували, відмовляли, вважали, що займаюся дурницями. Хтось думав, що захоплення тимчасове: мовляв, «пограється»  і покине. Але згодом  рідні і друзі  звикли.

Не змирилася тільки бабуся. Була шокована моїм рішенням. Коли я влітку приїхала до неї в гості, вигукнула: «Тільки ти хоч нікому не кажи, бо, не дай Бог, у селі хтось дізнається!» Зараз бабуся такого не каже, більше нашіптує мамі,.. що мені занадто багато дозволяють.

– А як виховуватимеш своїх майбутніх дітей? Привчатимеш до вегетаріанства?

– Точно ні до чого їх не змушуватиму. Готуватиму усе, як зазвичай заведено, а вже коли виростуть – нехай вирішують самі. Не в моїх правилах щось нав`язувати. Мої батьки харчуються, як і раніше, але я не млію від смаженої курки.   

– Чи припускаєш думку, що колись відмовишся від вегетаріанства?

– Тільки на користь веганства! Швидше повністю відмовлюся від будь-якої їжі і речей тваринного походження.