Хтось зауважив, що Буковина дає найбільше  естрадних талантів на метр квадратний української землі. Не знаю. Навіть якщо це так, то ті таланти абсолютно різної проби, ваги і блиску.

Володимир Івасюк, Назарій Яремчук, Софія Ротару, Павло Дворський, Іво Бобул, Лілія Сандулеса, Роман Копов, Катерина Бужинська, Ані Лорак… і це лише ті, хто на слуху найбільше.  Справді, є з кого брати приклад. Інша річ – ЩО брати за приклад…

Так трапилося, що на моїх очах росла і мужніла одна чернівецька дівчинка. Мало не з дитячого садка її татусь з мамусею взялися переливати золото з бензинового бізнесу в розвиток золотого голосу.

І справа пішла!

Минали роки, дівчинка стала чарівною дівчиною, панянкою, ще й упізнаваною на українській естраді. Можливо, не стільки непересічним виконавським голосом, скільки інформаційними канонадами про і довкола неї.

А потім, врешті, і постало питання серйозного вибору, творчого прямування – за зразками та географією. Думаю, узагальненим лекалом чи шаблоном кар’єрної драбини на сімейному хуралі було обрано зіркову землячку з її шлягером на віки – «Хуто-хуторянка».

Тепер можна упевнено визнати – не промахнулись!!!
Майже по 20 роках копіткої праці талант, немов зело крізь товщу асфальту, таки пробив собі шлях до сонця і визнання!

З Росії щойно надійшло радісне для шанувальників і вбивче для заздрісників повідомлення: екс-українська співачка Аліна Гросу здобула престижну премію «Експеримент року» від глянцевого журналу «Melon Rich».

Пісня, з якою вона перемогла, називається «Хочу я баса». Читати і співати цю гру слів треба швидко, без пауз поміж слів, обов’язково ковтаючи «пробєли».

Я наважився і прослухав сю шлягерову пісню. Це – щось! Це, я вам скажу, не якась там «Хуторянка»!

Та воно й не дивно. Учні і послідовники завжди йдуть далі своїх учителів. Софія Михайлівна Ротару тепер, мабуть, розгублено читає про Аліну Гросу в глянцевому журналі «Melon Rich», згадує літа молодії і нервового гризе нігті…