Світла зброя «Книжкового Арсеналу»

Як кожен мисливець знайде свою здобич, так кожен автор відшукає свого читача. Чи навпаки, як це відбувалося на щорічному, вже VI міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» – найбільшій і найгучнішій культурній події столиці Україні, що об’єднує літературу і мистецтво. Цього року її приурочили до Всесвітнього дня книги й авторського права. Епіцентром зацікавленості всіх книголюбів, книгоманів, книгоестетів та гурманів, як завжди став Мистецький Арсенал. Незалежно від статі, віку, смаків та вподобань, тут кожен читач мав змогу знайти свого автора.

IMG_6528Місія «Книжкового Арсеналу» – сприяти розвитку українського літературно-мистецького середовища та книжкового ринку шляхом міжнародного обміну й поширення найкращих світових практик. До шостого року свого існування фестиваль перестав бути лише книжковим і пропонує різноманітну програму для дорослих і дітей: від майстер-класів, читань і кінопоказів до концертів та перфомансів.  На це свято потрапляють відібрані чи радше «відфільтровані» кураторською групою події. У центрі уваги фестивалю – культурна модернізація, самоосвіта і популяризація читання. «Книжковий Арсенал» розглядає книжку не лише як інтелектуальний продукт, атрибут сучасного стилю життя, але й як сферу для інновацій, що активно взаємодіє з іншими креативними індустріями.

IMG_6529Попри те, що вітчизняний ринок книжок розвивається повільно, цього року видавці відмічають суттєві зрушення. На «Книжковому Арсеналі»-2016 розгорнули експозиції понад 170 провідних видавництв та міжнародних партнерів. У залі площею 3500 кв. м.! Для зручності відвідувачів організатори фестивалю впорядкували виставкову територію за основною спеціалізацією видавництв: мистецька, художня, дитяча, non-fiction література. Тут можна було не лише придбати книжки практично за собівартістю, а й поспілкуватися з відомими письменниками, філософами, митцями з більш ніж десяти країн. «Книжковий Арсенал» перестав бути просто книжковою ярмарком, надто високо піднято планку за останні шість років його буття. Фестивальна програма стає дедалі різноманітнішою, багатовекторнішою. І цим притягує неабияку суспільну увагу: довжелезні черги біля входу стали звичним явищем.

IMG_6554Серед найяскравіших заходів фестивалю – «Ніч Книжкового Арсеналу» 23 квітня: цим музично-поетичним дійством відзначили Всесвітній день книги; «Ніч у бібліотеці» (бібліотеки Києва відчинили свої двері для відвідувачів у ніч на 24 квітня. На читачів чекали діджей-сети, перфоманси, виставки ілюстрацій, презентації книг, кінопокази тощо. Учасники проекту: бібліотека ім. Євгена Кравченка ЦБС Дніпровського району, центральна районна бібліотека ім. М.О.Некрасова ЦБС Голосіївського р-ну, міська спеціалізована молодіжна бібліотека «Молода гвардія», наукова бібліотека ім. М. Максимовича, публічна бібліотека імені Лесі Українки для дорослих).  Родзинкою «Книжкового арсеналу» став проект «Къырым»: кримськотатарська спеціальна програма познайомила широку аудиторію з культурним життям кримських татар, їхньою історією та повсякденням.

IMG_6565Суспільство знаходить в літературі ковток свіжого повітря і тверезої свідомості. Чи навпаки – сподівані ілюзії та надії. У будь-якому разі справжня література завжди допоможе в тяжку хвилину. Допоки навіть у скрутні часи організовуються такі мистецькі свята, де нуртує свіжість, якою можна надихатися, де є те, що щиро захоплює, і де Мистецтво та Література сплітаються воєдино, – віриш у незворотність пісенного заклинання Святослава Вакарчука: «Колись настане день – закінчиться війна».

*   *   *

IMG_6566Література завсякчас була і є не лише джерелом натхнення і прихистком наших естетичних задоволень, але й вагомим рушієм та рупором світової пропаганди. Наївно вважати, що «красне письменство» не заполітизоване і цнотливо відгороджене від виру довколишніх подій. Навпаки, воно завжди тримає руку на пульсі суспільних процесів свого часу. Інакше чи було б настільки вагомим, якби не знаходили у рядках та поміж них відповіді не лише на особисте, а й на те, що хвилює і непокоїть мільйони?

IMG_6548Найвиразнішим проектором пропаганди у літературі у наш час є літературні премії. Їх політизованість влучно визначила українська письменниця Оксана Забужко: «Тієї ж миті, коли митець отримує премію, він має у руках мікрофон, аж до наступного разу цілий рік, він має змогу сказати у цей мікрофон будь-що і бути щиро певним, що його чутимуть у всіх закутках планети».

IMG_6555Питання про літературний фемінізм постає саме собою, переглядаючи імена лауреатів відомих літературних премій за минулий 2015 рік: Софія Андрухович (літературна премія імені Джозефа Конрада), Ольга Токарчук (польська літературна премія «Ніке»), Катя Петровська ( італійська літературна премія «Strega Europeo 2015»), Галина Вдовиченко (міжнародний літературний конкурс «Коронація слова»). І звісно ж, найгучніша лауреатка Світлана Алексієвич (Нобелівська премія з літератури)! За 115 років існування «літературним Нобелем»  нагороджено лише 11 жінок. Останньою була Герта Мюллер, у 2009 році. За ці 7 років відчутно пожвавилася феміністична активність в Європі та світі.

IMG_6543Можна, звісно, називати це простим збігом чи випадковістю, але статистика красномовніша у визначенні: хвилі літературного фемінізму розкотисто лунають на весь світ. І, очевидно, політичний вектор у літературі 2015 року акцентувався саме на цій важливій світовій проблемі.

В будь-якому разі хочеться насолоджуватися літературою незалежно від того, ким вона була написана. Аби смакувало і було по-справжньому солодко для душі. Слово вічне і нетлінне, а головне – безстатеве, якщо воно, як вища і найдосконаліша форма існування мови, надихає і торкається людських сердець.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company