Минуло пів року, як в Україні законодавчо скасовано мораторій на обіг земель сільськогосподарського призначення. Запрацювали електронні аукціони з продажу ділянок та набуття права користування ними. Отже правила гри у земельній реформі окреслено.

Нині покупцями землі можуть бути лише громадяни України. Як фізичні особи. Але з 2024 року на цей ринок допустять і юридичних осіб. Вони мають бути створені і зареєстровані за законодавством України, а їхніми учасниками можуть бути лише громадяни України, держава чи територіальні громади. Є обмеження купівельного попиту: до 2024 року «в одні руки» можна придбати не більше 100 га ниви. А після цей ліміт збільшиться у 100 разів.

Іноземців засмутили: вони не зможуть купувати нашу землю доти, поки цього не дозволять громадяни України, на загальнонаціональному референдумі. Та й навіть після ймовірної загальнонаціональної згоди, їм буде зась купувати українські ниви у 50-кілометровій прикордонній зоні.

«Основний підсумок на кінець року – ринок землі розвивається стабільно, злагоджено та прозоро, жодних форсмажорів не зафіксовано», – заявив у грудні під час онлайн-презентації нового числа бюлетеня «Огляд земельних відносин в Україні» заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Дзьоба.

Шкода, що на Перших всеукраїнських громадських слуханнях з питань ринку землі не вдалося поспілкуватися «наживо» ані з представником МінАПК, ні з посланцями парламентської більшості. У президії, залі впізнавав знайомих владців, але… то були відставники.

Тональність цим слуханням задала наука.

– У розвинених країнах концепція захисту права селян господарювати на своїй землі повною мірою захищена законодавством, – констатував академік Національної академії аграрних наук Валерій Жук. – У США, Ізраїлі, країнах «старої» Європи… Нині це повною мірою реалізує Польща, Прибалтика… Натомість, вважає науковець, на нашому земельному ринку панує кричущий диспаритет ціни. Один гектар чорноземів фактично дорівнює вартості сучасного «айфона». Вся українська земля за сьогоднішніх ринкових цін – варта лише 25 млрд. доларів, тобто 4% від капіталізації однієї компанії, скажімо «Google». Це мізер, якщо порівнювати з гігантськими сумами вільних, «не отоварених» грошей, нагромаджених у світі. Невеликі, але багаті на нафту країни (Катар, Бруней) створюють «фонди майбутнього». В катарському фонді – нині близько 1 трильйона доларів: вони можуть витратити 4% на придбання землі без жодних для себе ризиків. Колосальні суми «залягли» у пенсійних фондах США, і там усерйоз переймаються, як страхувати кошти своїх вкладників.

– Ми захищаємо тільки право продати, – наголосив Валерій Жук, – а основне завдання ринку – плекати господаря, його становлення, зростання, щоб український селянин господарював, жив, мав доступ до вигоди від землі, мав прибуток. Це ще й розвиток середнього класу. А без нього держави не може бути. Не може бути військової, національної безпеки без просторової економіки.

В Україні й досі не прийняли модель аграрного устрою, констатує експерт, а саме в її рамцях необхідно проводити земельну реформу, бо модель задає вектор, це «червоні лінії», за які не можна переходити.

За словами Валерія Жука, перші пів року ринку землі засвідчили його «в’ялість». В умовах війни «жоден консультант великої країни чи транснаціональної корпорації не порадить інвестувати туди, де величезні ризики». А через відсутність конкуренції «мудрі селяни масово землю не продають, чекають кращих пропозицій».

– Наука завжди готова підставити вам своє плече, – звернувся до присутніх аграріїв директор ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН України Юрій Лупенко. – Йдеться про законопроєкти, аналітичні матеріали, рекомендації, висновки. Саме в нашій редакції до закону про ринок землі включений перехідний механізм, який мав би стати основним і єдиним інструментом, для створення конкурентоспроможних фермерських господарств, зокрема й сімейних. Але в остаточній редакції закон ухвалили без важливої статті – про фінансову підтримку придбання фермерами землі.

За словами фермера Віктора Гончаренка, президента Асоціації фермерів та приватних землевласників України. Його колеги нині не мають змоги викупити землю: більшість громад не дають на це дозволу. Та й обіцяних державою дешевих кредитів для купівлі угідь досі немає. Бракує і нотаріусів, які займаються операціями купівлі-продажу землі. Відтак творяться черги, нагнітається ажіотаж, а «найстрашніше – починаються міжусобиці у родинах, найрідніші стають ворогами».

– Після реформ правоохоронної системи, проведення земельної реформи, введення ринку землі і децентралізації ми в громадах отримали царства і князівства з царками і князьками на чолі, – коментує ситуацію на місцях фермер із Запоріжжя Віталій Желудько. – Чиновники з правоохоронцями об’єднуються в угруповання, практично всі землі, які передалися на громади, розкрадено.

– Перед місцевими виборами я їздив по країні і благав людей узяти в них участь, бо змінилася ситуація, громади інші, ніж за колишніх сільських рад, – пригадує голова ГС «Аграрний союз України» Геннадій Новіков. – Скільки треба грошей, щоб отримати результат на виборах у громаді? Небагато, кожен з нас їх би знайшов. 99 відсотків наших проблем там, де ми живемо і працюємо. Але ми не захотіли своїх людей кандидатами у місцеві органи самоврядування. А тепер у вашому селі керує хтось інший. То, вибачте, хто ж нам лікар? Скільки нас об’єдналося? А інші знайшли п’ятдесят людей, дали їм по 2 га, потім ці 2 га забрали за тисячу доларів, аплодують їм, обирають їх головами громади.

На переконання пана Новікова, наша структура сільського господарства «нічим не відрізняється від того, що є в Європі, тільки по-іншому називається». У 27-ми кранах Європи 10,8 млн фермерських господарств, з них 4 млн мають річний дохід до 2 тис. євро в рік. А в Україні одноосібників до 10 млн, але вони не називаються фермерським господарством.

– Одноосібнику не потрібен факт реєстрації, йому потрібен ринок збуту своєї продукції, логістика, – запевняє Геннадій Новіков. – В цьому дуже важлива роль науки. Треба порахувати, озброїтися не лозунгами й емоціями, а точно знати, що маємо фактично. І чи потрібна земля людям.

– Хтось питав таких як я, що нам дасть реформа, ринок? Ні! – емоційно звернувся до зібрання віцепрезидент ВГО «Союз учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України» Леонід Кириченко з Херсонщини. – Я не можу викупити ділянку, яку орендую. Так, я фізична особа, маю на це право, та не маю коштів – вони всі у юридичній особі, у фермерському господарстві: в техніці, спорудах, інших засобах виробництва.

Херсонський фермер наполягає уже нині внести зміни і доповнення до закону про обіг земель сільськогосподарського призначення – надати фермерським господарствам право на викуп ділянки, яку вони орендують.

– Сільгосппродукція, яку виробляє Україна, може нагодувати приблизно 250 млн людей, але ми маємо змогу рятувати від голоду пів мільярда населення, – зазначив колишній віцепрем’єр-міністр України з аграрних питань, президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко. – Для цього українським селянам необхідно надати доступні фінансові ресурси, кредити.

Ексурядовець стурбований змінами до законодавства про спрощене набуття громадянства України деякими категоріями осіб. На його думку, це посилює небезпеку, коли іноземці зможуть отримати доступ до купівлі землі. Тож в законодавстві «треба прописати механізм, як запобігати таким маніпуляціям».

Знайшлися на громадських слуханнях і свої опоненти. Іван Заєць, народний депутат України багатьох скликань, не підтримав пропозицію Леоніда Кириченка дозволити нині фермерським господарствам купувати землю. Назвав її «небезпечною»: мовляв, «знаємо, скільки зараз фіктивних фермерських господарств і скільки їх буде створено, якщо буде така норма».

«За чинності нинішніх законів вижити і зберегтися українському селу шансів нуль», – вважає народний депутат України ІІІ скликання Віктор Жердицький. На його погляд, є десятки законодавчих шпарин, через які українці можуть втратити землю. Одна з них – продаж надр. Голови ОТГ нині мають абсолютну владу, саме вони вирішують про переведення землі з сільськогосподарського в промислове призначення, для видобування надр. «Матимемо місячний ландшафт», – застерігає громадський діяч.

– В розвинених європейських країнах продажем землі займається держава за участю фермерів, – зауважив заступник міністра аграрної політики та продовольства України у 2017-2019 рр. Віктор Шеремета. І навів натомість приклад «дикого ринку», на досвіді Латвії, де «землю розкупили шведи, після чого латиші схаменулись і створили інститут державного регулятора». Відтак закликав запровадити таку модель ринку, «щоб державний регулятор за участю наших фермерів контролював цей процес».

– Українці, власники земельних паїв, яких понад 6 млн, дуже бережно і відповідально ставляться до землі, не поспішають продавати свої наділи, – наголосив у заключному слові голова Союзу українського селянства Іван Томич. – Ми не допустили трагедії, яку заклали в першому варіанті законопроекту, передбачаючи 200 тис. га землі в одні руки.

На думку пана Томича, земельного ринку немає – «є підготовка до захоплення української землі». «Іноземці вже зараз скуповують наші землі, але це перші паростки, а основне буде після 2024 року».

Учасники Перших всеукраїнських громадських слухань ухвалили: нинішня олігархічна модель ринку не створює умов дальшого розвитку сімейних фермерських господарств, українського села. Там загострюється соціально-економічна криза, загрозливо вимивається людський капітал. Посилюється безробіття, продовольча нестабільність, зростають ціни на продовольство.

Прийнято звернення до Президента України, Верховної Ради, Уряду «щодо здійснення комплексу заходів з деолігархізації АПК, українського села». З пропозицією розробити і прийняти доктрину розвитку сімейних фермерських господарств, їхньої кооперації, збереження людини на землі. А для цього внести зміни до Конституції України щодо законодавчого закріплення сімейного фермерського устрою як основи розвитку українського села. Вилучити із земельного законодавства норму про набуття юридичними особами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а також дозвіл на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність до десяти тисяч гектарів, залишивши діючу норму – до 100 гектарів.

За можливого ухвалення закону про множинне громадянство передбачити заборону набувати українські земельні ділянки сільськогосподарського призначення таким особам.

Уряду передбачити державну підтримку лише для сімейних фермерських господарств, фермерських господарств та їхньої кооперації, запровадити кредитування фермерів для викупу земельних ділянок постійного користування (довічного володіння, оренди тощо) розміром до 100 гектарів. Терміном на 10 років з річною ставкою 1% з державними гарантіями. На основі досвіду Франції створити орган, який виконував би регуляторні функції на земельному ринкові.

Слухання закликали власників земельних паїв, селян берегти свої земельні наділи як умову постійного і гарантованого власного доходу, як частку території України.