Журналісти тепер з головою

Делегати  XIV  з’їзду  Національної спілки журналістів України обрали головою Сергія Томіленка. Представника Черкаської організації, який до цього вже виконував обов’язки голови НСЖУ.  На посаду претендували шестеро кандидатів. У другому турі новий голова отримав 131 голос при мінімальній «прохідній планці» – 130.

Попередній з’їзд, як відомо, обрав очільником спілки Олега Наливайка, проте той з березня 2014 року перейшов на державну службу – очолив Держкомтелерадіо України. Відтоді його обов’язки виконував перший секретар спілки, що передбачено Статутом НСЖУ. І хоча тут очевидна юридична колізія, коли не тимчасово, не місяць-два, а цілих три роки громадською організацією управляє особа, яка не була уповноважена на це вищим керівним органом – з’їздом, делегати  особливих протиріч у цьому не побачили. Обговорення нової редакції Статуту відклали – документ ще треба «утрясати» в робочому порядку.  Чому правління і виконуючий обов’язки голови разом з юристами не доопрацювали статут до з’їзду? Бо так склалося.

Голова ревізійної комісії Йосип Бурчо ґрунтовно проаналізував фінансову і статутну діяльність спілки. Найбільше коштів надійшло від здачі в оренду частини власної спілчанської будівлі на столичному Хрещатику, 27. Також спілка отримала міжнародну грантову підтримку, до «освоєння» якої спершу залучили сторонніх юристів-підприємців, а потім ситуацію виправили. І слава Богу!

Делегати сперечалися, як оцінювати діяльність фактично двох голів і одного правління: разом чи окремо? Вирішили, що разом. Робили ж одну справу. А хто і як саме? Яка різниця?

Зате вирішили: Національна спілка журналістів і надалі буде дієвим захисником своїх членів, відстоюватиме їхні права та інтереси. Передовсім, йдеться про Романа Сущенка, безпідставно ув’язненого у Москві, і Миколу Семену, який потрапив під вигадане кримінальне переслідування в Криму. Не розслідувано злочини, скоєні проти журналістів у часи Майдану. Згадали і про колег, що потерпають від свавілля чиновників, зазнають судових переслідувань і  кримінальних нападів. Таких випадків значно побільшало, відколи  почалося роздержавлення ЗМІ. Влада поки що не може гарантувати безпеку діяльності журналістів. Спілка надає юридичну і фінансову допомогу своїм членам.

«Захист прав журналістів і забезпечення їхньої безпеки» – про це як про головне завдання спілки говорили прихильники Сергія Томіленка. Це стало головним посиланням і в поширеній листівці на підтримку його кандидатури. Опоненти пана Сергія дорікали йому, що з поля зору організації випало надзавдання, яке стоїть перед українськими журналістами : оборона вітчизняного інформаційного простору. Сюди, на цей простір, із російських ЗМІ прилетіли і тут вибухнули перші «снаряди». Звідси – брудні інформаційні витоки анексії Криму і тих кривавих боїв, що не затихають на Донбасі. І якщо облудні ідеї «русского мира» розмазані сьогодні по всій Україні, то в цьому і наша, журналістів, провина. Одні, під виглядом свободи слова, свідомо найнялися підголосками чужої пропаганди, а інші самовіддано  захищають такі, з лосзволу сказати, журналістські «стандарти». Бо п’ять хвилин для Гітлера і п’ять хвилин для його опонентів – то не баланс думок, а баланс маразму – приблизно так говорив один із делегатів з’їзду.  Йдучи на всілякі перемовини з російським «союзом журналістів», навіть з благими намірами «посприяти звільненню колег-заручників», ми лише оголюємо свій інформаційний фронт,  легітимізуємо дії ворога,  зокрема, і в анексованому Криму. В Росії все вирішує диктатор Владімір Путін, а не якісь «союзи». Втім, детальніше про це можна прочитати у статті секретаря Національної спілки журналістів України Віктора Набруска «Про світоглядні розбіжності». Та тільки чи зробить для себе конструктивні висновки з цієї серйозної критики новий очільник спілки, чи перегляне свої погляди, аби таких «світоглядних розбіжностей» з колегами надалі не допускати?

До слова, з окупованого Криму на материк перебралося чимало журналістів-патріотів. А от відновити республіканську організацію, на відміну від обласних Донецької і Луганської, НСЖУ не вдалося. «Були бажаючі лише очолити осередок, а членів для організації не набиралося», – так пояснив Сергій Томіленко.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company