У Кремлі гарячка холодної війни – готуються до справжньої. Владімір Путін ухвалив для себе рішення наступати. Звісно, коли складеться сприятлива геополітична комбінація. Власне, її  складає сам недорослий «кремлівський Марс», добираючи всілякі «гібридні» відмички до чужих державних сейфів. Європейський Союз уже позначився тріщинами. Треба віддати розпутне Путіну: він із шкури пнеться, щоб ці розколини розширити, вимостивши ними свій «дранк» на Захід. І коли настане «година Че», схоже, не вагатиметься.

А тим часом затвердив нову військову доктрину Російської Федерації, відразу названу західними журналістами «доктриною війни». Начальник Генштабу ЗС РФ Валєрій Гєрасімов так її представив на засіданні Академії військових наук: «Ми повинні всіма силами забезпечити технічну, технологічну, організаційну перевагу над будь-яким потенційним противником». За словами Гєрасімова, «складність сучасного озброєння така, що налагодити його виробництво в короткі терміни з початком військових дій навряд чи вдасться, тому все необхідне має випускатися в необхідній кількості і надходити у війська ще в мирний час».

Тут зазначимо, що Росія давно розробляє і виготовляє нові види зброї, про що сам Путін не раз розповідав, зокрема,  й на федеральних зібраннях. Серед іншого йшлося, наприклад, про нову ракету, здатну у кілька разів перевищувати швидкість звуку, що робить її невловимою для систем протиракетної оборони.

«…Ми бачили розгортання нових систем ракетних озброєнь, вони мобільні, їх важко виявити, вони мають малий час попередження», –  так свого часу прокоментував російський сюрприз Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.

США розцінили дії Кремля як порушення Договору про обмеження ракет середньої і меншої дальності, а тому і вийшли з нього. Фактично Кремль знову повернув світ до гонки озброєнь і «холодної війни» часів СРСР. Так що «мирний час» у Росії давно умовний. Як давніше Сталін перевіряв боєздатність Червоної Армії у війнах з Фінляндією, країнами Прибалтики, у «визвольних» походах на Бессарабію і Західну Україну, так і Путін «відпрацьовує» дружню навалу оружних «зелених чоловічків» у Грузії і Україні, в Сирії.

Сталінські командарми, декларуючи більшовицьку військову «доктрину оборони», запевняли  що битимуть загарбника «малой кров’ю, могучім ударом» на його території.  За зразок брали гітлерівські «бліцкриги» у Бельгії та Франції, власну блискавичну перемогу над японцями на Халхин-Голі. У нинішній доктрині Росія, як і Радянський Союз, подає себе хронічно миролюбною країною, проте готовою до захисту своїх громадян «і за межами Російської Федерації».

Про Україну в цій доктрині не йдеться, але звертаємо увагу, що серед небезпек, на які відповідатиме Росія,  зазначено «встановлення  в державах, суміжних з РФ,  режимів, у тому числі в результаті повалення легітимних органів державної влади, політика яких загрожує інтересам РФ». А тут уже й до ворожки не ходи. В Росії давно визначили, що «режим київської хунти» нелегітимний і загрожує Москві.

Мабуть невипадково саме зараз, через півроку, з російського МЗС надійшла нота з приводу розірвання Верховною Радою Договору про дружбу, співробітництво й партнерство між Російською Федерацією і Україною, укладеного ще 1997 року. Нагадаю, у ньому сторони визнавали територіальну цілісність одна одної. В результаті такої «дружби» Росія приросла Кримом, але свою вину за порушення Договору нині перекладає на Україну. Шумовий «фантик», у який Кремль загортатиме оголошення війни, вже тиражується російськими ЗМІ.

Знаю, що скептики  почнуть зубоскалити: «Знову Путін нападе!» Він уже напав, захопивши плацдарми в Криму і на Донбасі. Тоді, навесні 2014 року, в нього не вистачило часу на створення вигаданої «Новоросії». Бо ставку зробили на «гібридну окупацію». На економічний тиск, на провокації політичного і громадянського протистояння, на жорсткі протестні рухи за агресивного інформаційного зомбування. У Криму, який став полігоном для спецоперацій російських спецслужб, путінський план спрацював. А на Сході України «російську весну» зупинили наші оборонці, Захід увів економічні санкції, і Кремль присів – до кращих часів.

Нині Україна знову в зоні високої політичної турбулентності. Росія в Криму і на наших східних кордонах зосередила потужні військові угруповання, що технічно переважають Збройні сили України. Можна вдарити і з Придністров’я та Білорусі.  Кремль провів кілька масштабних військових навчань, відпрацював мобілізаційні плани.

Українська газова труба перестала бути стримуючим фактором. І якщо Росія піде в наступ, то західний світ, де множаться кремлівські метастази, викаже чергову «глибоку стурбованість». Паливо надходитиме до Європи обхідними потоками. У реалізації  цих проектів залучено західний бізнес. Хто ж буде вводити санкції проти себе? Уже й так деякі країни, наприклад Італія, давно пропонують зняти обмеження проти «друга Путіна». Кремлівські дипломати запросто переконають наших західних друзів, що війна не проти них, війна «за відновлення історичної справедливості» – повернення непокірної України у зону «споконвічних», ще від часів хана Батия, інтересів монголо-імперської Московії. А може, й переконувати не будуть. Проведуть «бліцкриг» і поставлять світ перед фактом, як у випадку з Кримом.

У попередній військовій доктрині РФ «гібридні засоби» переважали мілітарні у чотири рази. Нині вже згадуваний Валєрій Гєрасімов перевернув піраміду. За його словами, хоча «невійськові заходи» і залишаються в стратегічному арсеналі, але головний зміст нового плану «складають питання підготовки до війни і її ведення Збройними силами». Схему «гібридних конфліктів» кремлівський генштабіст публічно представив на початку 2013 року. Через рік її реалізували в Криму. Доктрину «гарячої війни» путінські яструби оприлюднили у березні нинішнього року. «Камо грядеши»?

Гібридна «доктрина Герасімова»,
«Военно-промышленный курьер» від 26 лютого 2013 року