Звичайно, можна, маючи освіту, все життя торгувати китайськими трусами на столичному Троєщинському ринку, тримати мамину валізу на антресолях, а всіх інших насмішкувато називати заробітчанами. Лише в Україні, до речі, це слово вживається в негативному смислі. Експати, а саме так називаються в усьому світі люди, які працюють закордоном, це нормальне та прогресивне явище. Як і міграція, до речі. Це ще Бог вирішив, зруйнувавши Вавилонську вежу, змішавши мови та розселивши людей по світу.

Днями українку Марину В’язовську нагородили однією із найпрестижніших європейських наукових відзнак – премією імені Лациса. У грошовому еквіваленті – 100 тисяч доларів. Це швейцарський аналог Нобелівської премії.

Марина працює професором математики у Вищій технічній школі швейцарської Лозанни. Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, захистила кандидатську дисертацію в Інституті математики НАН України, а потім докторську в Боннському університеті. Як доктор наук працювала в знаменитому Берлінському університеті імені Гумбольта. У 2016 році вирішила задачу про упаковку шарів у восьмивимірному просторі. Дуже значущу для високих новітніх технологій. За наукові відкриття має чимало високих премій, зокрема і премію Ферма, якою відзначаються найталановитіші науковці. Їй 35 років. Вона вільно володіє кількома іноземними мовами. Разом із чоловіком-фізиком вони люблять подорожувати, виховують сина і мріють змінити світ на краще…