«Життя під зіркою М.»   – так, не без інтриги, назвав свій літературний дебют Євген Козярін. На обкладинку як підзаголовок  автор виніс мотто, квінтесенцію написаного: «І не важливо де ти є, ти – зірка, // А значить, будеш поруч завжди».   Та зірка,  що не раз спалахне яскравим промінням у читацькій уяві, за зізнанням  автора, багато  чого змінила у його нелегкому житті. Але  нелегкість спонукала Євгена до спостережливості, вивела на стежку осмислення, філософських узагальнень. Ота нелегкість допомогла вигранити життєве кредо: «дихати, радіти і не наливатись журбою».

Євген,  другокурсник Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка, ще лише опановує ази професійної майстерності. Керує редколегією  сторінки  першокурсників «Teen-team» на сайті «Грінченко-інформ»,  цілком заслужено став членом Національній спілки журналістів. Про непересічні творчі прояви Євгена засвідчила  і книжка зібраного  –  спалах емоцій, спроб помітити незвичне у буденному, знайти його прихований зміст. Тут і поезії, і етюди, і оповідки, новели, часом містично-метафоричні.

Ось розмова з таким собі Мером, міським керівником з діда-прадіда, що сповідує спадковий авторитаризм. «Міста по сусідству, скинувши своїх деспотів, мруть,  –  ділиться  той  із журналістом. – Мій народ не хоче реформ, коли двічі ситий». Як це віддзеркалює сьогочасся,  безпорадність багатьох, що роками бовтаються в ополонці вибору свободи і хліба. Свобода непотрібна лише тому, хто її не спізнав, а раби міняють її на шмат опрісника…

«Мені потрібна доза», –  заявляє ліричний герой вірша «Необхідність». Доза виплеску творчості,  яку наповнює шумливе місто , так, як наповнює димом ліс одинока вуглинка у згаслому багатті.  Вуглинка – та ж  малесенька зірка…

Звісно, як і  кожному початківцю, Євгену ще треба праці й праці – над літературним стилем, сюжетними лініями. Часом автор збивається на банальності, які неминуче притлумлюють оте живе сяєво його зірки.

Втім, Євген має доброго спільника – час, а у спілці – наполегливість і працьовитість. Головне, молодий автор розуміє, що  краще тримати зірку біля себе, ніж щодня виглядати її з далечіні. Поки що Євген написав про зірку «М.». Але  ж у нашому алфавіті 32 літери, а зірок  Всесвіті  безліч! Побажаємо колезі нових книжок і зірок на вибір.