В безмежному морі інтернету вичитав, що у світі подекуди вже заходилися палити ретранслятори мобільного зв’язку. Через… нібито поширення ними коронавірусу. Це спонукає по-новому переосмислити теорію, за якою плоди просвітництва не повинні «бігти» попереду самого просвітництва.

Глобальний характер маніпуляцій формує стан цивілізації, який можна визначити як етичну катастрофу. Плоди просвітництва, отже, можуть бути жахливими, якщо вони обігнали саме просвітництво. Наслідків такої збоченої конфігурації надзвичайно багато. Але найбільш промовистим та інтегральним завжди буде рентне прокляття.

Показовою в цьому сенсі є відома історія з плем’ям гірських кхмерів на півдні В’єтнаму, яке там жило століттями. Після закінчення війни у 1975 році виявилось, що плем’я кудись зникло. В’єтнам звинуватив у геноциді США, США натомість звинуватили В’єтнам.

Було організовано міжнародну наукову експедицію, яка й встановила реальний перебіг подій. Як з’ясувалося, причиною зникнення аборигенів стала… стрілецька зброя, котра потрапила їм до рук, що й не дивно під час бойових дій довкола.

Швидко оволодівши зброєю, воїни племені зрозуміли всі її переваги перед луком та стрілами, якими послуговувалися доти. За кілька років вони знищили навколишню фауну, а позбувшись сировинної бази, перестріляли одне одного. Рештки племені спустилися з гір і деградували в чужому соціальному середовищі.

Все це пояснюється тим, що з раптовою появою зброї не явила себе, що найважливіше, етика її застосування. Цю етику в умовах існування племені треба було формувати окремо.

Час, в який живемо, називають по-різному: постмодерн, постдемократія, постправда, метамодерн тощо. Направду ж це час рентного прокляття, коли плоди просвітництва розповсюдилися стрімкіше, ніж саме просвітництво, коли простота та доступність створили ілюзію зайвини моральних зусиль та етики для створення цих плодів і вмілого користання ними.

Чому етика й мораль надзвичайно важливі? Бо тільки вони спонукають всеосяжно розпізнати унікальність довколишнього світу, збагнути його посутніше, ніж зі звичної нині одномірної точки зору матеріальної, ідеологічної, корпоративної, кланової, егоїстичної доцільності.