Російська навала змобілізувала не лише Українську армію, Українське суспільство, а й Український дух. Настав час реальної самоідентифікації українства. Світ упізнає, вирізняє нас, звертається до нас з повагою, захопленням, покладає на нас надії.

Ми по-новому відкриваємо себе, свої фізичні і духовні сили. Збільшилася частка українськомовного контенту в усіх сферах та на всіх платформах. Легендарна стрілецька пісня «Ой у лузі червона калина…», врятовані картини Марії Примаченко, реп-гурт «Калуш» на конкурсі «Євробачення», навіть настінна шафка у зруйнованій будівлі з васильківським майоліковим півником на чолі стали символами подивугідної незламної України. Мистецтво є універсальною мовою, яку розуміють усі незалежно від географічної точки, раси, гендеру. Вона, та мова, кличе народи протестувати проти рашистських паліїв війни, на підтримку нескореної України. Це суспільне волевиявлення спонукає уряди багатьох держав посилювати санкції щодо держави-терориста, нарощувати різноманітну допомогу нашій країні, яка стала на захист європейських цінностей.

Ми не лише популяризуємо нашу культуру закордоном, ми лікуємо нею свої рани. Психологія мистецтва та арт-терапія – ці премудрості розкривають секрети цілющого впливу творчості на людське життя. Доведено: музика, картини, світлини допомагають впоратися зі стресом, виробляти вкрай необхідний сьогодні гормон щастя. Пісня асоціюється з певним періодом життя, картина викликає захоплення, кіно – хвилю піднесення чи навпаки, помічний катарсис, сльозу очищення…

Поки ЗСУ на фронті самовіддано тримає оборону та відвойовує наші території, маємо підтримувати їхній бойовий дух. Тут, у тилу мусимо берегти код нації. Оберігати духовні традиції, культурні скарби, плекати прекрасне, насолоджуватися мистецтвом, бо воно точно рятівне.

Воно наш невразливий духовний щит.