Їх часто вважають безжальними, але ефективними. Доказом цього є офіційні цифри ВВП: з 2002 року автократії вдвічі швидше зростали економічно, аніж демократії. Втім автократичне закулісся зазвичай вражає, бо диктатори не люблять правди. І звикли перебільшувати реальні показники економічного зростання країни.

Економіст Луїс Мартінес досліджував показники ВВП держав з диктаторськими режимами. Спочатку він отримав дані про яскравість освітлення вночі на всій території країни і поєднав їх із даними дослідницького центру «Freedom House» про політичні системи країн. Перевіряв очільників держав на чесність, використовуючи супутникові знімки. І дійшов однозначного висновку: диктатори маніпулюють. Цікавий факт: невідповідність даних супутника та даних про ВВП ставала явною лише тоді, коли диктатури багатіли й уряди не витрачали коштів. Порушення виявили в тих частинах показників ВВП, якими найлегше маніпулювати: інвестиції та державні витрати.

Чому ж диктатори брешуть? Бо є можливість і мотив. Завдяки «особливості» диктаторського режиму, сумніватися у словах лідера не можна і почасти небезпечно. Автократичний режим має сильний стимул завищувати показники економічного зростання – його відсутність може означати некомпетентність і слабкість, чого не може собі дозволити жоден диктатор.

Очевидно, що чимало, якщо не більшість, громадян держави, якою править диктатор, підозрюють свого правителя у відвертій брехні. Питання у тому, як покласти край цьому дурисвітству.