Владі потрібно переглянути стратегію використання водно-болотних угідь та осушення торф’яників, якщо вона хоче зменшити небезпеку виникнення пожеж навколо Києва та задимленості міста. На цьому наголошують експерти Інституту реформ та розвитку Києва.

Проблема чистого повітря у столиці як ніколи гостро постала минулого року. Першим «дзвоником» для киян стала пожежа на нафтобазі поблизу Василькова на початку минулого літа. Таких баз тільки на Київщині близько 40, та й рівень їхньої технологічної безпеки, вочевидь, не вищий, ніж був на васильківському погорільцеві.

– Проте небезпечнішими для Києва є пожежі на торфовищах, – зауважив експерт Інституту Руслан Гаврилюк. – Осушення Полісся для ведення сільського господарства призвело до деградації водно-болотних ландшафтів. Внаслідок цього знизився рівень ґрунтових вод та зменшилась вологість ґрунтів, зокрема і на ділянках покладів торфу. Ускладнило ситуацію те, що тут ще з радянських часів видобували торф, при цьому теж осушуючи місця розробок.

Нині працюють Ірпінська, Трубізька та інші осушувальні системи. Торішній досвід показав, що на осушених ділянках торф може горіти на глибині до двох метрів. В таких умовах гасити його практично неможливо.

– Відновлення водно-болотних екосистем дозволить максимально запобігти пожежам та їхнім наслідкам, а також сприятиме відновленню водних ресурсів області: малих річок, поповненню запасів підземних вод, що є на сьогодні вкрай актуальною проблемою, – наголосив президент Інституту реформ та розвитку Києва Олександр Вовченко.

Нещодавно експерти інституту виступили за впровадження стратегічного екологічного плану Києва. Усебічне дотримання такого плану має збагатити столичне повітря киснем, покращити якість питної води, забезпечити збір та очищення стічних вод, налагодити індустрію переробки відходів, покласти край хаотичній забудові, яка нівечить природний ландшафт.