ГОРІЛО, АЛЕ НЕ ЯСНО…

4 вересня в Києві під час акції протесту під офісом компанії «Національні інформаційні системи» (НІС), яка виробляє для телеканалу «Інтер» інформаційно-аналітичні програми «Подробности» та «Подробности недели», невідомі підпалили будівлю. В результаті пожежі, за даними «Інтера», повністю згоріла студія програми «Подробности», кілька співробітників отруїлися чадним газом, одна співробітниця зламала ногу. Розпочато кримінальне провадження за статтями Кримінального кодексу України «Хуліганство» та «Умисне знищення майна».

Медіапростір (і не лише український) буквально вибухнув від гнівних заяв, слів «стурбованості і занепокоєння», закликів «притягнути до відповідальності».

Тільки постає питання: кого? Існує давня як світ істина, ще древні казали: Is fecit cui prodest – зробив той, кому вигідно. А якщо до цього згадати народну мудрість про того, хто гучніше за всіх кричить «Тримай злодія!»… Цікаво було простежити як дружно, в унісон пропагандистські московські медіа заходилися порівнювати нинішню пожежу з одеською трагедією, коли у палаючому Будинкові профспілок загинули люди. А ще ж навперебій цитувати народного депутата від «Опозиційного блоку» Олександра Вілкула, бо той порівняв учинок зловмисників з діями… фашистів у Німеччині та Італії, які «палили книги та підривали радіостанції». Вілкула фактично одностайно (справді, «одной стаей») цитували TACC, «Риа Новости», «Аргументы и Факты», телеканал «Звезда»…

Масове поширення російськими борзописцями порівняння підпалу НІСу з одеськими подіями чудово пояснив у Фейсбуці Юрій Колесников, який свого часу працював на «Інтері»: «…підрив росіянами Шеремета не набув очікуванного розголосу. Тому, «по старой русской традиции» вирішили взяти масовістю жертв. Саме тому обрано «Інтер». І канал проокупаційний, і чисельність співробітників прийнятна…»

І тут вибудовується цікавий і цілісний логічний ряд: вбивство Павла Шеремета, знайдення застреленим російського журналіста-антипутінця Олександра Щетиніна. Причому, якщо об’єктивно, обидва загиблих були більше відомими у Росії, ніж в нашій країні. А тут ще й цілий «опозиційний» телеканал намагаються «знищити». Так, картина по-справжньому нерадісна. Зате яка ж «красива картинка» вимальовується! Як для внутрішнього російського споживання напередодні виборів до Держдуми, що відбудуться 18 вересня, так і для «аргументованого доказу» міжнародній спільноті: мовляв, як з «такими» можете мати справу? І ви їм ще хочете кредити надавати, безвізовий режим, коли там «опозиційні» медіа нищать?

Маленький екскурс в історію. На початку 40-х пріснопам’ятний шеф нацистської пропаганди Йозеф Геббельс (чий «фаховий розум», пам’ятається, колись публічно високо оцінив Володимир Путін) створював так звані «чорні» радіостанції, що видавали себе за «рупори опозиції» в країнах, з якими Німеччина воювала. На одній з таких «радіоточок» для СРСР у поті чола трудилися представники «старої ленінської гвардії».

Радник керівника МВС Зорян Шкіряк повідомив, що правоохоронці розглядають версію провокації, спрямованої проти «Інтера», а також допускають, що до підпалу можуть бути причетні співробітники телеканалу.

В іншому пості на Фейсбуці згадуваний вже Юрій Колесников зазначає, що злочинці були добре обізнані з розташуванням приміщень, що місце злочину обирали свідомо: «На третьому поверсі, нагадую, монтажні апаратні. Ще вище – редакторська та ефірна. Комерційні втрати від підпалу там були б жахливі, навіть у разі спрацювання автоматичної системи пожежогасіння. До речі! А чому вона не спрацювала? Проте «підпалювачі» чомусь зупиняються саме біля кімнати журналістів – т.зв. ньюзруму. А що у нас там? А у нас там: особисті речі журналістів і старі компи, закуплені ще у 2004 році!»

Колишній співробітник «Інтера» доходить висновку: «Головне, що САМЕ ЦЯ КІМНАТА у разі пожежі димітиме на вулицю Щусєва! Тільки у разі підпалу цієї кімнати досягається максимальний інформаційний ефект при мінімальних комерційних втратах».

А як вдало вибрано час для «фаєр-шоу» – у недільний прайм-тайм. Причому, якщо врахувати час підпалу, – акурат до початку ефіру інформаційно-аналітичних програм.

723180І ще одна цікава деталь. Розпочавши розслідування у буквальному сенсі слова по гарячих слідах, правоохоронці одразу зіткнулися з подиву гідним опором тих, хто, здавалося б, усіма фібрами душі мав допомагати слідству. Як повідомив речник МВС Артем Шевченко, працівники НІС шукали різні приводи, щоб… не надавати слідчим записи камер відеоспостереження з місця події. І це при тому, що, як було встановлено слідством, будівлю підпалили зсередини. Згодом слідчі таки вилучили відео з камер спостереження. Але, за словами народного депутата Антона Геращенка, сервери з інформацією відеонагляду… виявилися пошкодженими.

Керманичі Національної спілки журналістів України в числі перших засудили «напад на телеканал «Інтер», що спричинив пожежу та руйнування приміщень інформаційної служби». Шановні, а ви впевнені, що це була не провокація з підпалом?

– Очевидно, що редакційна політика телеканалу «Інтер» викликає дискусії і загалом у нашому суспільстві, і серед медіафахівців, – зазначає перший секретар НСЖУ Сергій Томіленко.

Та які дискусії, пане Томіленко! В країні війна. Дехто каже «інформаційна» чи «гібридна». Але третій рік за свободу нашої країни, нас з вами, гинуть кращі з кращих. І якщо є гібридна війна, то й є гібридний ворог, який вдало маскується, вміло використовує як старі прийоми часів пана Йозефа, так і сучасні методи стратегічних комунікацій. Коли полем бойових дій є не лише фізичний простір країни, а й «серця і розум» українців, наша підсвідомість. І, що не менш важливо, йде запекла боротьба за лояльність і підтримку світової спільноти.

Кажете, «в країні є регулятор – Нацрада з питань телебачення і радіо, є правоохоронні служби, які мають ефективно реагувати на порушення законів телеканалом», причому по-блюзнірськи додаєте: «якщо вони (себто порушення. – Авт.) мають місце». Може, саме бездіяльність Нацради, горезвісного міністерства, яке люди за його недієвість зневажливо прозвали «Мінстецем», зрештою, нардепів парламентського Комітету з питань свободи слова, котрі все ніяк не навідпочиваються, і призвели до того протистояння, заручниками якого стали співробітники телеканалу. Хоча у кожного є вибір. Чи як співав Возний, «Всякого манить к наживі свій біс». Звісно, це справа особистого сумління – працювати у такому «брехунці». У відповідь почуємо: «Треба сім’ю годувати»… Колеги, розкажіть це родинам полеглих героїв.

Інформаційна безпека держави, наведення реальних і потужних стратегічних комунікацій – справа архіважлива. Закриття українського медіапростору для чергового російського телеканалу а-ля «Мір сєріала» – це, скоріш, імітація роботи, аніж реальна боротьба на інформаційному фронті. Ви, шановні, краще розберіться який контент «варять» українські медіаресурси.

– Надзвичайно обурює і та відверта зловтіха, яку демонструють окремі журналісти, обговорюючи погром на «Інтері», – наводить слова Томіленка сайт НСЖУ.– Ми зараз не говоримо про якість контенту, який продукує телеканал (хоча варто сказати, що «фронтові» інтерівські журналісти готують об’єктивні сюжети з передової). Ми говоримо про те, що нетерпимість серед журналістів – це якраз ті «стандарти», які нам і намагаються нав’язати в ході гібридної війни, що розв’язана проти України, – каже Сергій Томіленко.

Класно пересмикуєте, пане Сергію! Війна проти України, яку ви називаєте «гібридною», – реальна, на ній люди гинуть. Кращі з кращих. І до ворога терпимим можна бути лише тоді, коли він знешкоджений.

А щодо «об’єктивних інтерівських сюжетів з передової», то ось вам ще невеличкий історичний екскурс. До методи, яку згодом «творчо запозичили» послідовники злого генія гітлерівської пропаганди. Юрій Векслер з «Радіо Свобода» наводить спогади колег, яким на військовій кафедрі Московського університету викладали секретний курс спецпропаганди, зокрема, «метод 40 на 60», автором якого вважається той таки Геббельс. Для прикладу, створюється ЗМІ, яке 60 відсотків своєї інформації дає в інтересах противника, зокрема  «об’єктивні сюжети з передової». Зате, заробивши таким чином довіру вороже налаштованої авдиторії, решту 40 відсотків контенту спрямовують на надзвичайно витончену й ефективну дезінформацію. Так в часи Другої світової війни діяла радіостанція, яку слухав антинацистський світ. Вважалося, що вона британська. І тільки по війні з’ясувалося: насправді це був геббельсівський радіорупор, який працював «40 на 60».

Це вам нічого не нагадує? З українського медійного сьогодення! Всі ці канали начебто дають об’єктивну інформацію із зони бойових дій, називають все як є: бойовиків – бойовиками, а не «ополчєнцамі», розповідають про ЗСУ, АТО тощо. Але є й відмінності. Якось на одній з прес-конференцій звернув увагу, що кореспондент одного «рупора», де кожен сюжет готує «вся команда», принципово називав окуповані території «непідконтрольними українській владі». Начебто і не придерешся, але… Отак на підсвідомому рівні і закладається певне «потрібне» сприйняття інформації. Але це більш-менш «витончений» спосіб. Частіше працюють по-простому, граючи на ностальгійних настроях певної частини аудиторії старшого віку.

Добре, що хоч оновлене керівництво Незалежної медіа-профспілки України не виступило у «підтанцьовці» кремлівських «кукловодов». Сподіваюсь, НМПУ все ж таки оприлюднить виважену заяву, з огляду на умови війни, з урахуванням суворих реалій українського сьогодення.

Звісно, стурбованість зазіханнями на свободу слова і права журналістів в Україні, яку висловила світова спільнота, зрозуміла. Але і їй варто цілеспрямовано пояснювати, ЩО відбувається в нашій країні в умовах інформаційних бойових дій, де численні жертви, у тім числі й людські, а ворог віроломний і ненависний.

Президент Петро Порошенко доручив генеральному прокурору Юрію Луценку взяти розслідування пожежі на НІС під особистий контроль. А міністру внутрішніх справ Арсену Авакову – докласти максимальних зусиль для забезпечення правопорядку на вулицях Києва та в Україні.

Глава держави підтвердив: силові відомства не повинні допустити ескалації насильства, а дії того чи іншого засобу масової інформації повинні оцінюватися в рамках закону.

– Разом з тим є абсолютно неприпустимою реалізація сценарію держави-агресора, коли через фінансування з Російської Федерації деякі засоби масової інформації намагаються дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в Україні, – наголосив Петро Порошенко.

Президент закликав секретаря РНБО Олександра Турчинова скоординувати з парламентом законодавче забезпечення захисту інтересів у сфері національної безпеки, в галузі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки держави.

original-1360244245Для роздумів:

Як повідомляють ЗМІ, у лютому 2015 року компанії GDF Media Limited і підконтрольна їй Inter Media Group Limited зосередили 100% акцій телеканалу «Інтер». 29% акцій, які належали ВАТ «Первый канал» (Росія), було придбано за 100 млн. доларів. Отже, всі 100% акцій телеканалу «Інтер» повністю контролюються й управляються компаніями, власниками яких є Дмитро Фірташ (мажоритарний пакет) і Сергій Льовочкін (міноритарний пакет).

Як заявив нардеп Антон Геращенко, незважаючи на звернення народних депутатів у березні 2015 року до Генпрокуратури з вимогою перевірити джерела коштів, на які купувався телеканал «Інтер», і підтвердити або спростувати факт того, що телеканал «Інтер» фактично контролюється резидентами Російської Федерації, зрозумілої відповіді не отримано.

Думка, висловлена народним обранцем, має стати аксіомою для всіх: неприпустимо, щоб в українському медіапросторі працювали засоби масової інформації, підконтрольні державі-агресору! Підпалювачу війни, у вогні якої вже загинуло близько 10 тисяч українців…

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company