КУДИ ПЛИВЕ «ТИСА»

Закарпатський вимір інформаційної безпеки України

Два десятки років минуло відтоді, як у Закарпатській обласній державній телерадіокомпанії (ЗОДТРК) було створено Редакцію програм словацькою мовою. До цієї славної дати Обласна культурно-освітня організація «Матіца словенска» зібрала в ужгородському Центрі словацької культури «Святкову академію».

З досьє «ГРІНЧЕНКО-інформу»
Редакцію теле- та радіопрограм словацькою мовою створено з ініціативи «Матіци словенскої». Входить до Закарпатської філії Національної телекомпанії України (НТКУ). Готує телевізійні програми «Фаребна дуга», «Словацькі погляди» та «Актуально», які виходять в ефір тричі на тиждень і висвітлюють проблеми словацької національної меншини та найцікавіші події України й Словаччини. Щотижня Радіо TИСA FM транслює радіопрограми «Словацький калейдоскоп» та «Новини».

На святі все було як годиться: поважні гості, подарунки, нагороди, подяки, врочисті привітання та побажання. А головне – дружня, по-домашньому затишна атмосфера, яку не псував навіть звичний у таких випадках привітальний офіціоз.

ГАЙНІШ– Сьогодні під час відеопрезентації ми бачили історичні кадри 1992 року, коли з набуттям незалежності почалося відновлення національної культури. Не лише словацької, а й інших, – пригадує голова Обласної культурно-освітньої організації «Матіца словенска» Йосип ГАЙНІШ. – Адже до того півстоліття на Закарпатті не існувало жодної словацької школи, жодної гімназії, не виходили новини, газети. Словацька мова практично не використовувалася. Навіть костели, де богослужіння до Другої світової війни проводилися словацькою, за тоталітарного режиму позакривали, священиків арештували і вислали до Сибіру. Загалом словаки пережили дуже важкий час – з дуже великими втратами. Але пережили. Зуміли зберегти свою мову, культуру, і сьогодні ми це демонструємо.

Не тільки зберегли, а й примножуєте?

– В Закарпатті мирно і дружно проживають близько 100 національностей. Цілий букет національних культур! Ми дуже раді, що словаки не відстають. Бо маємо, звісно, набагато більші національні меншини. Наприклад, угорська. Їх 150 тисяч, удесятеро більше, ніж словаків. В Ужгороді зусиллями активістів «Матіци словенскої» створили єдину в Україні середню школу зі словацькою мовою навчання. Бо без школи молоде покоління знати мови не буде. Ця школа вже мала шість випусків. В ній відкрито єдиний в Україні Центр словацької культури. І тут справді вирує культурне життя. Часто приходять у гості представники інших національних меншин. Без перебільшення, Центр суттєво пожвавив загальне культурне життя міста, області. Це не лише наша думка – так стверджують і в управлінні культури облдержадміністрації. Нам це приємно. Бо це була наша мрія, аби словаки мали в обласному центрі свій дім, де можна зустрітися, поспілкуватися за чашкою кави, подивитися телевізор. Вважаю, що відновлене мовлення словацькою мовою – це велика історична подія для словаків краю. Це їх підбадьорило, утвердило в думці, що можна відновити національне культурне життя, якщо є бажання, якщо є демократія, і ніхто не боронить бути у рідному мовному середовищі.

– Зрозуміло, є підтримка з боку Словаччини. А як Українська держава підтримує вашу діяльність?

– Я дуже вдячний Українській державі, що вона не заважає нам працювати. Ми всі знаємо, яка в країні важка економічна ситуація. Проте місцева влада всіляко нас підтримує. Ми організовуємо різні фестивалі. Один з найбільших – Свято словацького народного мистецтва: його за підтримки обласної влади проводимо щороку. І щоразу в іншому населеному пункті краю. Без такої підтримки, повірте, нам би було вкрай важко працювати.

А Редакція програм словацькою мовою? Яка її роль?

– Неоціненна. Навіть показуючи життя національних меншин Закарпаття, його краси і різноманітності – це вже є пропаганда нашої демократії, нашої культури.

БРОВДІ– Популяризація України вкрай важлива і необхідна річ, – долучається до розмови завідувач Редакції Габріела БРОВДІ. – У Словаччині ще й досі люди старшої і середньої генерації часто плутають Україну з Росією. Навіть після початку військового конфлікту на Сході нашої країни. Хоча події останніх років і навели різкість у поглядах багатьох європейців, допомогли зрозуміти, що Україна – не Росія, але слід стереотипу ще залишається. Ефірне мовлення різними мовами країн Європи – для нас дуже важливо. Враховуючи те, що Росія давно активно займається просуванням свого медіаконтенту для різностороннього поширення серед європейської аудиторії. Їхні телеканали безкоштовно транслюються в багатьох кабельних мережах європейських операторів.

– Чи можливо задіяти вашу редакцію для поширення інформації про Україну на Словаччину?

– І можливо, і цікаво. Але для такої роботи крім всього потрібне фінансування. Навіть те, що стосується Закарпаття, то тут є певний нюанс, як і зі Сходом України. Фактично вся Україна, і столиця теж, усе ще поза життям окремих областей. Багато наших співвітчизників, уперше приїжджаючи на Закарпаття, дивується: у вас, мовляв, стількома мовами розмовляють! А як ви так разом уживаєтеся? Люди обмежилися своїм маленьким регіональним світом, і не знають, бо й не цікавляться, як і чим живуть земляки-родаки в інших частинах країни. Дуже важливо розширити їхнє світобачення. Варто було б чи в передачах, чи в рамках новинного блоку розповідати про життя інших областей країни. Не про якийсь там офіціоз чи політичні події, а про культуру, про повсякденне життя-буття, свята і будні звичайних людей. Наприклад, у нас в області проводиться дуже багато фестивалів, особливо національних культур. Думаю, обмін такою інформацією зближував би людей, об’єднував Україну. Візьмемо досвід Словаччини. Має трохи більше 5 мільйонів населення, але навіть у такій невеличкій країні є регіональні студії, які роблять програми, що виходять на центральному каналі. Можливо, і недоречно копіювати на українському телебаченні систему мовлення європейських країн. Але використовувати досвід сусідніх країн, і створити ефективне своє – можна і треба.

– Як позначилася на вашій роботі реорганізація з Закарпатської обласної державної телерадіокомпанії «Тиса-1» у філію НТКУ?

– Я не знаю, що буде далі, але у нас ще не було зарплати, не обіцяють і авансу. Люди дуже обурені. Молоді працівники, перспективні журналісти, вже пориваються писати заяви на звільнення. А ті, хто з досвідом, знаходять якісь додаткові і випадкові заробітки. Керівництво просить набратися терпіння. Але якщо немає грошей, а треба хоч якось утримувати родину… Поки що спостерігаємо в реаліях жорсткий і жорстокий спосіб руйнації державного місцевого мовлення. І хто прийде і займе цю нішу? Звичайно, люди дивитимуться місцеві комерційні канали, у яких своє, часто деформоване віддзеркалення життя. Наприклад, я вважаю, що новини не повинні починатися з «чорнухи», з розповідей хто і кого де зарізав. Розумію, що і таке є, але не з цього потрібно починати. Це дорога до страшної прірви: калічиться психіка.

*   *   *

Кілька зауваг від себе. На жаль, теж несвяткових.

Говорили-балакали, сіли та й заплакали. Гучна реорганізація, про яку розголосило на всі всюди керівництво НТКУ, фактично звелася до того, що обласні телерадіокомпанії перетворюють із повноцінних мовників у філії, тобто у звичайнісіньких ретрансляторів контенту Першого національного, трохи розбавленого місцевими новинами. А як же інакше? Якщо за словами першого заступника генерального директора НТКУ Олександра Харебіна під час процесу реорганізації державних телерадіокомпаній неминучим є скорочення працівників. «Хоча про це не прийнято говорити, але люди мають знати, що обраний шлях передбачає як мінімум дві хвилі скорочень. Такі заходи є неминучими. Бо суспільне мовлення не може функціонувати в рамках держбюджету з такою великою кількістю людей. Зараз кількість співробітників НСТУ становить 7700 людей. На мою думку тут має працювати три-чотири тисячі працівників», – наголосив перший заступник гендиректора НТКУ.

А так, як оце платять журналістам Закарпатської філії НТКУ, виходить – і скорочень не треба: люди самі розбігаються «за власним бажанням». Ефір краю неминуче прихоплюють приватниі М-студіо і 21 канал. «Реформована» у філію НТКУ Закарпатська ОДТРК «Тиса», штат якої за «об’єктивних» причин скоротять, втрачає повноцінний потужний медіаресурс, а відтак державна інформаційна політика в краї обкраюється до пучок. Не кажучи вже про потенціал 7 редакцій нацменшин (словацької, німецької, угорської, румунської, російської, ромської, русинської). Співробітники редакцій є носіями мови, розуміють специфіку і менталітет аудиторії. А це вкрай важливо для налагодження атмосфери довіри у сприйнятті інформації, що транслюється. Але про яке ефективне іномовлення, а тим паче на сусідні європейські країни, можемо навіть мріяти за такої організації та фінансування?

Значення повносилого державного мовлення для нацменшин в Закарпатті важко переоцінити: в регіоні все ще мають певний суспільний уплив не завжди державницькі відцентрові сили. Не така вже й дивина тут – рецидиви сепаратизму. Експерти нарахували понад 80 закордонних телерадіокомпаній, які мають в цьому регіоні регулярний потужний ефір тільки через наземні передавачі. Ці організації чинять значний вплив на наших громадян, формуючи громадську думку. Численні українські комерційні телерадіокомпанії, що ретранслюються в регіонах, де серед населення значна частка національних меншин, як правило не враховують специфіку аудиторії, а в редакційній політиці зазвичай орієнтуються на позицію власника.

Мовлення каналу УТР, при всій повазі, в силу об’єктивних причин і специфіки поширення сигналу, не має необхідного впливу на глядачів Західної і особливо Центральної Європи. Та й не «зріднюється» ні мовою, ні ментальністю з потенційними локальними закордонними аудиторіями. А тим часом значна частина населення Словаччини, Угорщини, яке з радянських часів звикло дивитися московське телебачення, перебуває під впливом нинішньої путінської пропаганди.

Та що там розводитися про дієве іномовлення, якщо навіть рідні канали з України для наших співвітчизників закордоном, зокрема і в Росії, – проблема проблем. Переважна більшість українських телеканалів, прийом яких технічно можливий у країнах світу, не має ліцензій для міжнародного телевізійного простору, а тому мовить у закодованому вигляді. В закордонних кабельних мережах вони, ясна річ, відсутні. Чи треба наголошувати, який пропагандистських ефект такого мовлення?

Налагоджені супутникові комунікації, у т.ч. потужний передавач (UPLINK), розташований в Ужгороді, дозволяє покрити сигналом значні території Євразії, Північної Африки тощо. За експертними оцінками, орієнтовна аудиторія постійних глядачів каналів, представлених тільки на одному супутнику, 10 мільйонів домогосподарств на території лише України. А якщо додати велику кількість глядачів країн Центральної і Західної Європи, Азербайджану, Вірменії, Грузії, значної частини Росії (до Західного Сибіру включно), Казахстану, Ізраїлю, Туреччини, Алжиру, Тунісу, Сирії, Єгипту, то можна впевнено говорити про аудиторію близько 20-25 мільйонів чоловік.

Побудова мовлення на засадах конвергентності (комплексне використання супутникового та ІР-телебачення, радіо та інтернету) дозволяє створити потужну медіаплатформу, яка мінімальними затратами охопила б мовленням справді величезну аудиторію.

Свого часу таку платформу пропонували створити саме на базі телеканалу «Тиса», зосередивши тут іномовлення на країни світу для іноземних громадян та українців за кордоном, а також мовлення для нацменшин в Україні. Але нинішня реформація ініційована київськими телевізійними начальниками, схоже, звела ці добрі наміри на пси: з потужного супутникового мовника сотворили заштатну філію.

Днями, повідомляє радіо «Свобода», у Сенаті США представили новий законопроект, спрямований на посилення протидії Вашингтона «пропаганді і дезінформації» Росії, Китаю та інших країни.

Захист інформаційними засобами державних інтересів, формування об’єктивно-позитивної картини суспільно-політичного життя країни, роз’яснення конкретних дій і рішень владних інституцій є життєво значущими для держави. А в умовах гібридної війни, важливим елементом якої є інформаційне протиборство, від результативного повномасштабного інформування населення, зокрема на тимчасово окупованих українських землях та прилеглих територіях сусідніх країн прямо залежить успіх, навіть перемога. А тим часом на інформаційному фронті гібридної війни попри ціле міністерство інформації і бравих реформаторів з НТКУ клято програємо…

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company