«Нас мало, але ми у себе вдома…»

У День рідної мови пішли із сином на дитячий майданчик. Зустріли там жінку з нашого двору – гуляла з онукою. І поки малеча гойдалася, ми спілкувались.

– А ваш Назар ходіт в садік? – питає жінка. – Ні, – кажу. – Почєму?

– Одеські садочки поки що неспроможні забезпечити наші мовні права.

– І что, рєбьонок у вас вот прямо на украінском і разговаріваєт? – Так, звичайно. І вдома, і на вулиці, і навіть там, де звучить чужа мова, він говорить українською, бо ми живемо вдома, в Україні, і не ми маємо під когось підлаштовуватись, а ті хтось – під нас. – Нічєго сєбє! – Так і має бути. – Да, но ми же в Одєссє. – І що? – Здєсь бєз русского нікак. – Дурниці! Одеса – це ж Україна. – Да, но русскоязичная. – Тобто та, що перебуває під потужним культурним та інформаційним впливом із-за кордону… – Нєт. Та, которая разговаріваєт на русском. Нравітся мнє укрАінскій ілі нєт, ето уже нє так важно. Мнє нравітся, но он здєсь второстєпєнний. – Українська мова тут дискримінована, і з цим потрібно боротися, бо там, де зникає мова, перестає бути і Україна. – Ти хорошо «подкован»…

Ці стандартні діалоги мені вже набридли. Завжди одне і те ж: «бєз язика – нікуда». Хоча насправді – з тим «язиком» «нікуда», окрім занепаду, упослідження, аж до втрати державності. Тому тільки рідна мова – основа державності та й самого існування України. Мова об’єднує. Навіть в переважно російськомовній Одесі бачу людей, які, власне, як і ми, відстоюють свою українську ідентичність у не надто сприятливих умовах. Ми скрізь розмовляємо українською, означуємо нашу присутність… Тут, в наших широтах, таких мало, але ми у себе вдома, і нас щодень більшає.

Щиро бажаю всім «білим воронам», що шанують рідну мову в Одесі, Харкові, Запоріжжі, на Донбасі, – терпіння, впевненості, послідовності. А тим, хто хоче користатись українською частіше або перейти на неї сповна, однак має сумніви, – більше рішучості!

Насправді в нас немає вибору: за ідентичність, за своє право бути Нацією, а не придатком імперії з трухлявим підмурівком, мусимо боротися – впевнено, послідовно і до переможного самоутвердження.

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company