По обіді в лікарняній палаті стає якось по-домашньому затишніше. Сусіди по ліжках відбули процедури,  гріються під «верблюжими» ковдрами.  Шлунки бадьорить «казенний» пісненький борщик, своєю єдиною беззаперечною перевагою: був гарячий.  Хтось дістає з холодильника домашні наїдки.  Язики тягне «похвілософствувати».

–  Ні, треба-таки було обирать Юлю. Я і в першому турі голосував за неї, – тілистий дядечко і говорить поважно, ніби стиха рубає слова.

– А в другому за Петра? – відразу запитує жіночка з дальшого кутка палати. Запитує так, ніби витягла із своєї зачіски шпильку і штрикнула неї межи очі. Вона принесла чоловікові торбу наїдків. Доки чоловік напихається, може відволіктися.

– Що? За того баригу?! – дядечко допомагає рукою зарубати язику сильніше. – Ворюга! Ще би трохи і всю Україну розікрав, як колись украв кондитерську фабрику…

– Так і Юля  не свята. Почала ще в Дніпропетровську грошики «газувати». І з доларами її у літаку ловили,  і суддів купляла…

– Ну так що? Поміг їй тесть стати на ноги. А вона не сіла принцесою на статки, а працювала. Може, щось і вкрала, зате не профукала. Молодець!

– Так хіба й Петро не молодець? Отримав від батька стартовий капітал. І примножив його, і вивчився. Он як англійською репіжить і далі багатіє…

На якусь мить залягає тиша. Видно, тілистий задумався,  чим би заперечити. Йому на допомогу приходить сусід.

– Та всі зараз крадуть. А найперше ті, хто найвище, бо їм до грошей найближче. Тільки руку простягни.

– Во-во! – підхопив тілистий. – Хто з нас не такий? Не краде той, хто не може, кому нема що вкрасти.  Всі ми беремо, що погано лежить. Кожен у свою кишеню напиха…

Аж раптом  озвався чоловік  із протилежного кутка. Він весь час лежав тихо, нічим не привертаючи уваги, і заговорив теж тихим голосом. Всі аж повернули голови.

– Ну раз ми всі такі, то треба вибирати кращого з-поміж нас.

І звернувся до тілистого:

– Хто накрав більше, Петро чи Юля? Якщо, по-вашому, Петро, то треба було й голосувати за Петра. Бо він найдостойніший із нас усіх. Найуспішніший…

Залягла незручна мовчанка. Допоміг знову вийти з дискусійного цейтноту сусід тілистого.

– А скільки і в кого Петро вкрав? Підкажіть хтось…