Росія знову спробувала наступити Україні на старий мозоль – газовий. Нічого не вийшло, але мусімо повторити відому мудрість: історія нас того вчить, що нічого  не вчить. Ось так і наш «Нафтогаз», ніби забувши про недавні газові війни Росії проти України, довірився «Газпрому». Той мав би виконати рішення Стокгольмського арбітражу про поновлення з 1 березня поставок газу за скоригованою ціною. «Нафтогаз» зробив передоплату, «Газпром» погодився, але в останні хвилини передумав. Чи то їхньому Олексію Міллеру щось у мізки вдарило, чи якесь рогате привиділося?

Пояснимо ситуацію детальніше. Минає третій рік, як Україна не закуповує  російський газ. Ще 2014-го ми звернулися до міжнародного суду визнати  угоду, підписану колишнім Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко, некоректною, деякі статті відмінити чи скоригувати. Післямайданний уряд не влаштовували обсяги законтрактованого газу – 52 млрд кубометрів щороку. Якщо Україна їх не споживала, то все одно за контрактом мала платити. І хоча Росія жодного разу не виставляла рахунки, формула «бери, або плати», немов дамоклів меч, висіла над нашою економікою.  В Стокгольмському суді «Газпром» саме і вимагав від України заплатити за гамбурзьким рахунком.

Як би ми не ставилися до президента Віктора Януковича, але він його глибокий поклін «харківським угодам» не в останню чергу спричинила висока ціна на російський газ. Тоді нам пообіцяли знижку в обмін на продовження терміну базування російського флоту в Севастополі. З іншого боку, Росія зобов’язувалася транзитувати  українською трубою газ до Європи, але натомість знижувала обсяги поставок, чим завдавала збитків «Нафтогазу». Ще й заходилася будувати обхідні трубогони.

Стокгольмський арбітраж визнав вимоги «Нафтогазу» об’єктивними. Формулу «бери, або плати» скасував. Так, Україна  має оплатити спожитий ще у 2014 році газ, але за скоригованою ціною. Натомість «Газпром»  зобов’язали  відшкодувати нанесені нам збитки за зниження транзиту. В цілому виходило два з половиною мільярди доларів на користь «Нафтогазу». Контракт визнано дійсним до 2019 року, і Україна має щороку викупати лише від чотирьох до п’яти мільярдів кубометрів російського газу за прийнятною ціною.

«Нафтогаз» заходився виконувати рішення міжнародного арбітражу,  Росія теж погодилася, а потім ввімкнула задню і дала газу. Але швидкої їзди не вийшло…

Несподіваний холод змусив Україну скоротити внутрішнє споживання, закрити школи і дитсадки. За словами політолога Володимира Фесенка, у «Нафтогазі» розслабилися після судової перемоги і сподівалися на російські поставки:  призабули з ким мають справу. Але вже наступного дня вдалося поновити закупівлю палива з Європи. Вийшла не блокада України, а газовий пшик з Росії.

Що маємо? Штрафні відсотки за зрив рішення Стокгольмського арбітражу  крапають щодня. Росія може заявити, що не виконуватиме цей вердикт, але тоді буде арештоване «газпромівське» майно. Такі прецеденти у новітній російській історії вже були. Раніше, до речі, «Газпром» визнавав подібні рішення Стокгольмського суду. А на Україні перемкнуло!

Європейські політики знову хором звинуватили Москву в газовому шантажеві. Залунали заклики остаточно поховати «Північний потік-2» в обхід України. А газпромівські менеджери в гарячці ще й заявили, що не просто розривають контракти з Україною, а й знижують транзит до Європи.

Істерика? Мабуть. І викликана вона адамовою голизною газових королів.

Росія не має сьогодні достатніх об’ємів блакитного палива, щоб виконати свої зобов’язання. Через санкції інвестиції в розробку нових родовищ не надходять, а старі виснажилися. І сховищ,  які можна влітку наповнити надлишком, обмаль. Зате їх достатньо у нас, чим і користався свого часу «Газпром».  Але, «братове», звиняйте, більше немає дармового. Отож, коли під час похолодання зріс відбір російського газу у Європі, коли ще й надійшла заявка з України, кремлівським небожителям  перекосило кислим рота. Щоб не зізнаватися в провалі «Газпрому»,  якому нічим наповнювати трубу, вдалися до старих перевірених вивертів. Але вийшло «как всєгда»: Москва плюнула проти вітру.

Кремлівські вожді тривалий час копали прірву для України і нашого «Нафтогазу», вдаючись до шантажу, економічних диверсій і відкритої війни. Але самі на повному газу влетіли у рідненьку яму. Дно ще не скоро, але його вже добряче видно.