За 100 днів повномасштабної війни більшість із нас, очевидно, вже поборола страх та паніку. Якщо перебувають у відносній безпеці, ночами можуть спати спокійно, потроху звикають до поганих новин у телеграм-каналах, до певних обмежень у житті. Хоча справжнє життя наче зупинилося: живемо думками про минуле і майбутнє. 

Нині часто чуємо: «Після війни почну проводити більше часу з рідними, зміню роботу, здійсню свою мрію, піду до спортзалу…». Оте «після війни» стало невід’ємною частиною нашого лексикону. Але важливо пам’ятати: поки проказуємо це «після», спливає час. І як би не було важко, треба намагатися насолоджуватися моментами та діяти.

У такій надзвичайно стресовій ситуації як війна психологи виділяють чотири стадії емоційного стану: розгубленість, страх, злість, апатія.

Нині ми майже всі – у четвертій стадії: після шоку, паніки, агресії життя перетворилося на суцільне очікування. Не слід соромитися своїх емоцій. Психологи проекту «Hold You» запевняють: «Усе, що зараз відчуваємо, – це нормально». Не потрібно забороняти собі радіти чи бути задоволеними: постійними думками про жах війни шкодимо своєму ментальному здоров’ю. Але й негативних емоцій не слід страхатися: плачте, коли хочеться плакати, кричіть, коли виривається крик, – не тримайте це в собі.

Хтось не може впоратися з емоціями, живе з постійним відчуттям тривоги і страждає від панічних атак. Це не дивно після такого пережитого стресу. Та не викорінивши цю проблему, неможливо повернути свій психологічний стан у норму. Психолог Галина Волошина в телеграм-каналі «Психологічна підтримка» роз’яснює суть тривоги та як із нею боротися: «Хвилювання – це передусім нервовий стан людини, виникає через нав’язливі думки про майбутнє, що не дають спокою. Цей стан супроводжує кожного українця. Інколи хвилювання є корисним, але все має міру».

Чудово допомагають побороти відчуття тривоги дихальні практики. Вони зарадять знизити рівень тривожності, покращити сон та загальне самопочуття. Також добре заспокоює, коли виливаєте свої думки на папір. Це може мати різний вигляд. Можна намалювати свою тривогу, чи описати її словами.

Дитячий клінічний психолог Ірина Королець, у публікації «Війна: гонка на витривалість» розповідає, як думати про майбутнє та не втратити розум. Наголошує: «Всім нам потрібен піт-стоп». І це не відпочинок, а час, коли потрібно поновити сили, щоб рухатися далі. Щоби дивитися у майбутнє, спиратимемося на минуле. Звісно, маємо страхи, недовіру та безсилля. Та, давши собі час на роздуми та спокійне існування, розрахуємо свої сили й можливості, розглянемо всі сторони ситуації, подумки розберемо аргументи і зможемо йти далі.

Кожен по-різному намагається себе відволікти. Хтось виконує буденні речі, починає займатися чимось новим, волонтерить. А хтось не може встати з ліжка. До речі, такі часто відчувають провину за свою бездіяльність. Засновниця психологічної студії «Сенс» Мар’яна Франко радить: «Головне – робити те, що під силу. Ми можемо робити навіть мінімальне. Наприклад, зателефонувати до рідних та підтримати їх. Або просто берегти себе». Думати про своє ментальне здоров’я також важливо. Якщо вкладаємо зусилля, щоб вийти зі стану шоку,  – це знакова праця. Не треба порівнювати себе з іншими: у кожного – свій шлях і своя реакція на обставини.

Звісно, не все можна контролювати. До такого стресу ми не були готові. І читаючи нині новини будьмо свідомі, що вплинути на ситуацію не можемо, а загнати себе у стан депресії – це не найкращий варіант. До речі, про новини. Психологи радять: якщо новини одбирають ваші сили, приділяйте їм менше часу.

Візит до психотерапевта – нині це не буде зайвим. Тим паче, коли є змога поспілкуватися з фахівцем онлайн і навіть безкоштовно. Багато «гарячих ліній» готові надати таку допомогу. Але якщо для вас мука говорити про свої переживання чужій людині, якщо ви до цього не готові, тоді поспілкуйтеся відверто з близькими – це вам також допоможе зняти тягар. Спілкування – важлива частина життя, і не треба його обмежувати. Якщо перебуваєте у безпеці і маєте можливість вийти прогулятися з друзями чи рідними, скажімо, попити кави, – не забороняйте собі це. У будь-якій ситуації довіряйте своєму тілу та бажанням. Наша свідомість краще знає, що треба.