За давньою традицією між областями України при автошляхах є своєрідні місця відпочинку. Кожен їх облаштовує по-своєму. На  трасі Суми – Київ (межа між Сумською та Полтавською областями) традиція «зустрічати на межі» високих гостей із Києва перейшла ще від Союзу. Стрічали різних секретарів, міністрів, артистів… Тут тобі й коровай «із кущів вибіжить» й чарчина «викотиться». На пару з бутербродом… Одним словом: «Сумщина вітає!»

Звісно, дбайливі господарі спорудили різьблену альтаночку, лавочки… Пізніше – капличку. Був у цьому ансамблі й колодязь – символ батьківської хати, так би мовити.  Але прослужив недовго. Занедбаний, забитий дошками стояв просто як бутафорія.

І ось якось, зупинившись на «важливій межі», я очам своїм не повірив: з колодязя хтось витягує воду! Підхожу, розговорилися. ..

Виявляється, цей чоловік із сусіднього села Перекопівки Роменського району Сумської області. Працював там колись у колгоспі, нині  на пенсії. І тепер ось здійснив давню свою мрію – відродив колодязь. Хоча це було непросто зробити.

– Джерела тут хтось камінням та всіляким непотребом забив, – ділився своєю (чи тільки своєю?!) досадою співрозмовник. – То я попросив хлопців-сусідів. З «лєбьодкою» прийшли, допомогли. Дивіться… – Він підвів мене до купи з уламків бетону та покидьків – усього, що вони гуртом витягли із криниці.

– Мені казали, що нічого не получиться, а бачите – вийшло!

І чоловік переможно попрямував до цямрини, опустити відро…

Я дивився на це просте диво і радів разом з його творцем. Радів його перемозі. Перемозі його друзів. Перемозі здорового глузду. Перемозі добра над злом, господарності над недбальством. А ще подумалося: скільки бутафорських  криниць стоїть по всій  нашій Україні?! З виду наче – колодязь, а води катма… Забиті джерела, замулені, загиджені людиною. А живе джерело – зовсім інша річ! Тим паче коли воно відновлене з власної ініціативи, без примусу, за покликом серця, так би мовити… Від душі.

Можливо, саме таким і має бути шлях до відновлення всіх НАШИХ ДЖЕРЕЛ? Усієї нашої України! Коли кожен відчує в собі бажання – засукати рукави і щось зробити, збудувати, відновити, вберегти. Тоді й життя наше стане заможнішим та красивішим… Ну, ви мене розумієте…