Співаймо «Кобзаря»!

Тарас Шевченко. «Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Зібрання хорових творів у семи томах. Укладач П. І. Муравський. Автор ідеї видання О. А. Шокало. Твори a cappella. Тт. 1, 2, 3. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014–2016. – по 240 сс.; фото.

Упорядкував це рідкісне зібрання хорової Шевченкіани Павло Іванович Муравський (1914–2014) – великий український хоровий диригент і педагог, патріарх української музичної культури, легенда хорового мистецтва ХХ–ХХІ століть, народний артист України, почесний академік Національної академії мистецтв України, лауреат Шевченківської премії, Герой України.

Як означив сам Маестро: «Такого в Україні ще не було. Видання такої кількості хорових творів на слова Тараса Шевченка в одному зібранні здійснюємо вперше».

Павло Муравський почав збирати хорову Шевченкіану ще з 30-х років минулого століття, копіюючи ноти від руки. Наприклад, копія хору Петра Чайковського «На вгороді коло броду» датована 1939 роком.

Видання  хорової Шевченкіани приурочене до 200-річчя Тараса Шевченка й 100-річчя Павла Муравського.

Нотне зібрання «Пісенний «Кобзар» виходить у світ за підтримки добродія Олександра Григоровича Шпака.

*   *   *

«Пісенний «Кобзар» унікальний тим, що в ньому зібрано в основному всю хорову музику на поезію Великого співця України. Тарас Шевченко чи не єдиний поет у світі, переважна частина поетичної спадщини якого (всього в «Кобзарі» 242 поезії) живе у співі. Написано понад 300 авторських хорових творів і записано близько 100 народних хорових пісень. Є по кілька музичних інтерпретацій одного поетичного твору, скажімо, понад 100 варіантів «Заповіту». А є по кілька хорових пісень на основі одного поетичного твору, скажімо, п’ять – на текст «І мертвим, і живим…», по три – на тексти «Гайдамаки» й «Тополя». У цілому на Шевченкову поезію написано понад 3 000 музичних творів: композиторських інтерпретацій різних форм і жанрів (від солоспівів до хороспівів), кантат, симфоній, опер. Це неперевершене явище світової культури.

Щось подібне знаходимо хіба що в персько-таджицькій поезії: поет-лірик, суфій Могаммад Шамседдін (1325–1390), званий у народі ГафізСпівець. Гафізову поезію досі співають таджики, іранці, афганці як народні пісні. Втім – у сольному виконанні, а не в хоровому, як Шевченкову в Україні. Бо хоровий спів – визначальний базовий вид музичного мистецтва для української культури. Але українці так само найменували свого Співця Тараса Шевченка – Кобзар, що однозначне з Гафізом. В іранських народів гафізи, а в українців кобзарі – народні співці, хранителі глибинного втаємниченого знання – здійснюють однакову духовну подвижницьку місію. Під цими знаковими найменнями два великі національні поети-співці широко знані у світі.

Народний поет-співець – не пророк чи месія, як часто називають Шевченка. В юдаїзмі й християнстві месія – посланець божий, спаситель, а пророк – проповідник волі божої. Отже, месії й пророки проповідують чужу волю. А народні співці є подвижниками волі духу рідного народу. Сам Шевченко означив суть своєї поезії феноменом кобзарства. Це одразу знайшло відповідний відгук у самосвідомості українців, які назвали свого народного поета-співця Кобзарем. Згідно з ясновідним світоглядом свого народу Шевченко усвідомлював себе співцем-кобзарем і не вважав себе месією чи пророком, як його намагаються представити вражені месіанізмом ентузіасти. Уособивши всю багатовікову українську світоглядну й поетично-пісенну традицію, явлену в феномені кобзарства. Ще з самого малку Тарас відчув у собі глибинний духовний зв’язок зі співцями України, в яких був поводирем, і згодом проникливо виповів це реальне дитяче відчуття: «…Я как будто с живыми беседую с ее (України. – О. Ш.) слипыми лирныками и коб­зарями».

Кобзарство – архетипне, реліктове явище української пісенної традиції. Великий польський поет Адам Міцкевич ствердив: «Українські простори є столицею ліричної поезії. Звідси пісні невідомих поетів поширювались часто по всій Слов’янщині». Тими невідомими поетами були українські кобзарі, які уособлювали в собі збірну душу й свідомість і являли волю духу свого народу. Надзвичайно проникливо визначив небесно-земну, духовну суть кобзарства геній слов’янства Іван Бунін: «Кобзарь …сын народа, не отделяющего Земли от Неба…».  Бунін характеризує Шевченка – «совершенно гениальный поэт» і незмінно захоплюється «вневременностью» його поезії, українських народних пісень і легенд, непроминущою суттю української історії. Оту ледь уловиму «вневременность», позачасовість духовної суті істинного людського життя сам Шевченко означив як «безвічність»те, що живе з передвіку й поза часом, і тому завжди своєчасне. Безвічність у відчуттях і  свідомості людини становить світоглядну основу традиції української культури й визначає перспективу культурного саморозвитку людської особистості й збірної цілісності народу. Тож «вневременность», «безвічність» України – не в минулому, вона з нами й попереду нас як світло Істини. Безвічна, позачасова, непроминуща духовна сутність кобзарських індивідуальних піснеспівів і гуртових народних хороспівів засвідчує, що наші предки не відділяли свого земного буття од його небесного прообразу, своєї рідної землі – од Сонця. Прозірливо осягнув нерозривну єдність Української землі й Сонця геній хорового співу Олександр Кошиць: «Найясніше між усіма сонцями сяє Сонце моєї рідної землі». Сонце й Земля нероздільні у своїй життєсійності й життєродності. А в колообігові Землі довкола Сонця й Сонця довкола центру Галактики виявляється самовладованість Сонячної системи й усієї самоподібної безлічі Світової Всеєдності за принципом Кола Світового Ладу. Звідси наше прадавнє наймення Сонця – Коло, Лад, Хоро, звідси походять наймення духів Сонця – Коляда й Хорс. Життєствердні хороспіви українського народу зародилися в прадавні часи як славені духові Сонця Хорсові. Від світлоносного наймення Хорс походить і відповідна ладуюча функція хору. Можна з певністю стверджувати, що саме зі світлосповідних обрядових хороспівів виник унікальний український традиційний хоровий спів з його природним ладовим інтонуванням. Тому сповнена глибинної світлосповідної суті українська народна пісенність є найвищим критерієм істинності для всієї нашої культури, бо тільки довершене, наснажене волею духу поетичне слово стає правдивою народною піснею.

У Шевченковій поезії пульсує «безвічне» джерело духу української пісні, той дух волі сповнює душу й свідомість людини прагненням гідного життя. А музична інтерпретація Шевченкової поезії витончує душевні чуття й підсилює глибинні смисли струмуванням світлої енергії музичного ладу. Зрештою, поезія й музика співаного «Кобзаря» нероздільні, бо Шевченкова поетика й композиторські музичні засоби закорінені в традиції української культури. Шевченкова поетика ґрунтується на тонкій ладовій основі української народної пісенності, що зближує його поетичне мислення з музичним мисленням. Визначальний мистецький метод Шевченкової поезії – звукова інструментовка вірша, що яскраво виявляється в природній ритміці й вільній інтонації. Інтонаційна воля, явлена в природному ладовому інтонуванні, забезпечує мелодійність Шевченкової поезії, тому вона легко надається музичній інтерпретації.

Ще за життя Шевченка його поезії ставали народними піснями й надихали композиторів на музичні інтерпретації. За свідченнями сучасників, Шевченко й сам чудово співав свої поезії на власні мелодії. Ось як характеризує співочий дар Тараса Шевченка Пантелеймон Куліш: «…коли Тарас співав, усі довкруж замовкали і зачаровано слухали. Шевченко мав голос приємного сріблястого тембру – тенор». Шевченків спів був чистий од природи, що позначалось і на його поетиці. Зрештою, вся Шевченкова поезія має пісенний характер – у її основі авторські наспіви-імпровізації.

*   *   *

У поетичному мистецтві Тараса Шевченка й хоровому мистецтві Павла Муравського виявляється закономірність образно-чуттєвого світосприйняття українців як природно-культурної цілісності, а також неповторна особливість інтонаційно-звукової системи української мови й звуковисотної системи української музики. Через ритмомелодійні, тонально-інтонаційні особливості глибоко етнічної поезії й музики пульсує всепроймаюча життєва енергія Світової Всеєдності й безвічним ладом струмує вселадуюча надтонка енергія Всеєдиного інформаційного поля. Мелодія – це ритмічний рух чистого звуку, породженого світлом. Чистий звук – форма світла. Звукова хвиля – відлуння тонкої енергії світлової хвилі в пробудженій енергії речовини. Все, що оживляє й наснажує тонка енергія світла, має своє звучання. Коли є світло, є життєродний ритмічний рух, є мелодія, є спів – є саме життя. Зі світла Сонця, з уселадуючого ритму життя починається культурний саморозвиток людського світу. І в цьому культурному самоладуванні людині допомагає музичний лад питомого середовища, що звучить у мелодиці рідної природи й рідної мови. В мелодійно-духовному плані народна музика й народна мова нероздільні – вони становлять вільну ритмічну основу культурного саморозвитку народу й організації ним свого життєвого середовища. Порушення природного музичного ладу призводить до безладу в суспільстві. Ось застереження давньокитайської мудрості: «Народ, який не має чистої, світлої музики, приречений на виродження». Тому так невідступно відстоює чистоту співу Муравський: «Чистота співу – чистота життя».

*   *   *

До семитомного зібрання хорової Шевченкіани «Пісенний «Кобзар» дібрано близько 300 партитур композиторів та народних мелодій. У переважній більшості вони досі лишаються маловідомі й навіть невідомі для виконавців і шанувальників хорового співу. Видання такої великої кількості хорових творів на поезію національного генія здійснюється вперше.

Усі твори нотного зібрання «Пісенний «Кобзар» розподілено на три групи:

  1. Твори a cappella – три томи;
  2. Твори з інструментальним супроводом – два томи;
  3. Великі форми з симфонічним оркестром – два томи.

Загальний обсяг зібрання в семи томах – близько 1 600 сторінок.

Таке багатство співаної поезії Т. Шевченка збагатить програми професійних і самодіяльних хорових колективів. Це рідкісне зібрання також надолужить брак нотних видань та сприятиме поглибленню інтересу до Шевченкової поетичної спадщини й української хорової музики та їх популяризації в Україні й світі.

Нотне видання передбачено для поширення в бібліотечній мережі, в середніх та вищих музичних навчальних закладах, у школах.

*   *   *

«Пісенний «Кобзар» заповітний задум Маестро Муравського

Розповідав 96-річний Маестро: «Колись у людей любов і повага до «Кобзаря» була вища, як зараз. Тоді частіше й більше його читали, співали. Пригадую, коли я працював у капелі «Трембіта» у Львові, то в Шевченківські дні хор співав у філармонії по три концерти щодня, і завжди були аншлаги. А ще ж і по районах їздили. Таке було ставлення до Шевченка. А тепер співаних творів із «Кобзаря» знають дуже мало, всього декілька. А в моєму розпорядженні близько 160 опрацьованих хорових партитур. І я живу мрією записати ці хорові твори на Шевченкову поезію. Звучання «Пісенного «Кобзаря» має бути на рівні геніальної Шевченкової поезії. Я так люблю й так тонко чую Шевченка, бо його слова йдуть від самого серця! Шевченкова поезія легко кладеться на музику й легко співається, бо вона сповнена живим мелодійним звучанням. І виконані зі взірцевим хором записи стануть доступні людям: вони розійдуться по школах, бібліотеках, закладах культури, і їх можна буде чути повсякчас. І так ми згадуватимемо Шевченка не тільки в день народження й день пам’яті, а щодня й глибше пізнаватимемо його, й оживатимемо душами. Високомистецьке хорове звучання проникливої Шевченкової поезії дає потужне відчуття волі й спонукає людей до культурного розвитку. А культурні люди й житимуть краще, бо культурна людина знає, що треба робити, щоб жити не абияк, а достойно».

У вступному слові до цього видання 100-річний  Павло Муравський нагадує про свій заповітний задум: «Я дуже люблю Шевченка й уболіваю за долю рідної культури. Мій заповітний задум – записати із взірцевим академічним колективом усі хорові твори на поезію Великого Кобзаря. Цей мистецький задум довгі роки тримає мене на Білому світі… Працюючи над добором нот для запису з хором творів на поезію Тараса Шевченка до 200-річного ювілею національного генія, я уклав це унікальне нотне зібрання – «Пісенний «Кобзар». За всю історію музичного освоєння поетичної спадщини Тараса Шевченка – це перше повне зібрання хорових творів на Шевченкову поезію. Тут зібрано близько 300 хорових творів українських композиторів та народних пісень. У переважній більшості вони досі лишаються маловідомі й невідомі для виконавців і шанувальників хорового співу… На жаль, мені не вдалося організувати взірцевій академічний хор для повного запису «Пісенного «Кобзаря». Тож завершити свій мистецький задум на основі цього нотного зібрання заповідаю моїм учнямЗвучання «Пісенного «Кобзаря» має бути на рівні геніальної Шевченкової поезії».

Так зворушливо висловив Маестро заповітну ідею свого мистецького подвижництва. Й так проникливо сформулював основоположні світоглядні вимоги до акапельного хорового співу – кореневого релікту української народної культури:

«Хоровий спів – базове мистецтво України»;

«Чистота, краса – це ознака чистої душі. А з чистою душею треба чисто співати»; 

«Чистота співу – чистота життя»;

 «Чистий спів спонукає людей до чистого, висококультурного життя»;

 «Чистота в інтонуванні повинна стати бажанням чистоти в житті взагалі. Потрібно всім нам до цього прагнути»;

«Спів дає відчуття волі».

Маестро і Вчитель відійшов у безвічність, не здійснивши свого заповітного мистецького задуму – запису зі своїм взірцевим хором «Пісенного «Кобзаря». Та лишив унікальне повне нотне зібрання хорових творів на Шевченкову поезію. Учні й послідовники великого Маестро, згідно з його заповітом, зініціювали Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря». Кращі хори України запишуть «Пісенного «Кобзаря», укладеного Павлом Муравським. А взірцем є еталонне виконання хорової Шевченкіани самим Маестро. Так учні здійснять не тільки мистецький, а й громадянський заповіт свого Вчителя: «Україна тільки тоді розбагатіє матеріально, коли ми всі розбагатіємо морально, духовно, культурно». Бо як ствердив Павло Муравський, моральність, чистота й правда – основа культурного саморозвитку людини й народу, а культура – запорука щасливого життя людей, основа суспільного ладу: «Моральність – передусім. Бо коли низька мораль, то низька й культури. І доки ми не піднімемо морального стану суспільства – нічого доброго в нашому житті не буде. І ніхто нам зверху моралі й культури не підніме. Кожен з нас повинен робити це сам – піднімати власну моральність і культурність. І так ми почнемо поважати й підтримувати одне одного – усвідомлювати й плекати нашу культурну причетність. І в цьому нам дуже допоможе хорове мистецтво, бо спів заохочує до праці, привчає до уваги та дисциплінованості, єднає людей у культурну спільноту. Спів дає відчуття волі. Спів активізує весь організм людини. Хоровий спів сприяє розвиткові загальної культури суспільства й суспільної свідомості».

Музика прилучає людей до надтонкої пульсації енергії Всеєдиного Життя. А хоровий спів, крім того, своїми надтонкими ладовими модуляціями внутрішньо єднає людей у збірну етнокультурну цілісність громади, народу. Ладуюча світла сила хорового співу особливо необхідна нині, коли Україну заполонив керований хаос.

*   *   *

Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря» – перший в історії масштабний запис кращими академічними й народними хорами України понад 200 хорових творів на поезію Тараса Шевченка на основі укладеного Павлом Муравським семитомного нотного зібрання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана».

Плановий обсяг аудіо видання «Пісенний «Кобзар» – три музичні альбоми по три CD в кожному. До першого альбому ввійдуть твори a cappella, до другого – твори з інструментальним супроводом, до третього – великі форми з симфонічним оркестром. Аудіо записи здійснюємо послідовно з виходом у світ томів нотного видання. Вже записано перший диск на основі першого тому.

Звертаємося до всіх учнів і послідовників Маестро Муравського – керівників кращих хорових колективів України з пропозицією взяти участь у записові «Пісенного «Кобзаря». Твори записуватимемо в Києві та обласних центрах. Весь проект (нотне видання, аудіо запис і аудіо видання) заплановано здійснити протягом 2016–2018 років.

Завдяки першому в історії масштабному записові Хорової Шевченкіани стане доступний широкому загалові майже весь співаний «Кобзар», що посилить сприйняття високодуховної Шевченкової поезії. Аудіо записи передбачається безкоштовно поширювати в закладах культури, середніх та вищих музичних навчальних закладах, у загальноосвітніх школах, а також через сайт Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» в Інтернеті, що сприятиме  поглибленню інтересу до Шевченкової поетичної спадщини й української хорової музики та їх популяризації в Україні й світі.

Loading...

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company