Літо поступилося осінній депресії? Найкраще від неї лікують подорожі в незнайомі далекі місцини. Наприклад, мальовничий Радебойль, що у Німеччині, наповнить вас сонячним позитивом.

Тут роздолля для виноградників, тому місто ще називають столицею північних вин Німеччини. Але не лише цей вишуканий напій вабить сюди туристів з усіх світових усюд. Радебойль занурює в барокові казки й легенди, які майже пів тисячоліття мешкають у замку Вакербарт. А ще в місті творив Карл Май – німецький Фенімор Купер…

 Радебойль  зачаровує не лише прибульців – його дуже люблять, ним щиро пишаються свої ж містяни. Тут панує  атмосфера спокою та домашнього затишку…

Лаура Вайзер мешкає у містечку Косвіг, але її шлях до школи пролягає через Радебойль. Тут проживає більшість друзів дівчини.

– Місто – краса! – не приховує захоплення Лаура. – І люди тутешні вміють заробляти: лишень погляньте на довколишні вілли!

Для Марка Дорова Радебойль – друге рідне місто. Народився він у Дрездені, а сюди переїхав вісім років тому.

– Кожне місто має щось особливе. А неповторність  Радебойля – звісно ж, виноградники та музей Карла Мая, – каже хлопець.

1896 року Май купив  тут віллу, де й доживав віку… Радебойльці пишаються своїм знаменитим «земляком», творцем вестернів для підлітків та молоді, добре знають його творчість. Найвідоміші Маєві романи – пригоди вигаданого вождя американських апачів Віннету. Фільмами про індіанців та їхнього ватажка  свого часу захоплювалася і молодь Радянського Союзу.

Славить місто як культурний осередок Саксонії і муніципальний театр.  Його репертуар  розмаїтий – від запальних оперет до філософських хореографічних вистав. Марк Доров розповідає, що й сам колись грав тут у спектаклі «Погані сни». Йому дісталася роль батька головного героя…

Радебойль  багатий на міста-побратими. В Україні він товаришує з прикиївським Обуховом.  Щороку міста обмінюються делегаціями, проводять виставки, а раз на два роки організовують «учнівські десанти».

Спілкуюся з однолітками, які побували в Радебойлі.

– Прекрасне місто, чисте та охайне! – ділиться враженнями Олександра Горова. – А які місця для прогулянок! І люди привітні, працьовиті, готові  допомогти. Родина, яка мене приймала, тепер мені як рідна.

А Олександра Черниченко пригадує, що у свій перший приїзд заблудилася.

– Пропустила зупинку, опинилася в Дрездені: межі між цими містами фактично немає. Розпитала кількох людей, і зрештою двоє студенток допомогли  мені «знайтися».

Побуваєте у Радебойлі – точно захочете  повернутися сюди ще раз. А поряд ще й древній Моріцбург, колишня столиця Саксонії  Майсон і нинішня – Дрезден, перлина німецької архітектури, в знаменитій Картинній галереї якого навіки оселилася легендарна Рафаелева «Сікстинська Мадонна».