Знаєте, що є війна? Я не про історичний термін. І не про світлини в Google. Я про те, що неможливо уявити, поки не побачиш на власні очі і не відчуєш звірячим страхом.

Згадайте, як ми слухали про Другу світову війну від учителя історії… Хіба нам було страшно? Нам було цікаво. Значна частина українців усе ще знають про війну з розповідей. А живуть під мирним небом. І клопочуться побутовими клопотами, і радіють життю, поки інші – не колись, а зараз – воюють і гинуть, захищаючи Україну. «… Сьогодні зимно. П’ята ранку… Я стою в окопі на околиці міста, що поділене на дві частини. На правому березі річки – вони, на лівому – ми. Ні вони, ні ми не просуваємося далі, але щодня і щоночі стріляємо. Буває, б’ємо довгими, коли ті особливо дістають шквальним вогнем.

Я у кіптяві, схожий на кочегара, при табельному кулеметі. Коли звідти летять міни, хочеться заритися в землю, десь у лісі, оповитому туманом…

А потім крадькома визирає сонце, благословляється на день. Наша бойова трійка у бліндажі береться до сніданку. Ми не просто друзі, ми вже брати по крові, доки й віку! За сніданком – трохи перепочинку. Але це оманливий спокій: вони можуть почати обстріл будь-якої миті.

… Вони починають перші. Завжди. Ось і знову січуть. Пристріляно, цвьохає поряд. Бачу звідки, припадаю плечем до кулемета даю чергу туди, де помічаю рух. Коротку, рівну, наче шов кладу…

Вони стихли так само несподівано, як і почали. Загнітила тиша. До мене озивається товариш. Ми про щось перемовляємось. Гукаю третього. А той мовчить… Закляк, обіймає землю, і цівка кривава з чола…

…Хилиться до смеркання. Нам доставили вечерю. Їсти гидко, але їсти мусиш! Мовчки пережовую харч, глипаючи туди, де ще недавно уп’явся у змерзлу на грудки землю він. Тільки червона крига, яку поволі засипає дрібний сніг. Треба трохи поспати, але сну нема. І погляд прикутий за річку, туди, де чужинець, зайда, вбивця України». «Буденна» доба з розповіді Вадима Кушниренка, українського воїна. Він тричі вертався з війни і знову їхав на «передок»… Вадим неохоче згадує про те, що бачив, спізнав і відчув. Наче боїться випускати на волю свої спогади. Але каже, що будь-яка нація міцна і життєздатна лише тоді, коли вона єдина, коли згуртована рідною цілісною державою, духовними цінностями, які мусимо берегти і боронити. Або жити вільними і гордими, або померти, захищаючи рідний дім. Все решта – пустослів’я і лукавство.