Ми звикли вважати деякі професії чисто «жіночими». Наприклад, вихователь у дитячому садочку. З такими твердженнями погоджується студент-третьокурсник Київського університету імені Бориса Грінченка Кирило Калиновський, який  у Педагогічному інституті студіює дошкільну освіту. Як і переважна більшість сьогоднішніх студентів, він працює. Вихователем в одному з київських дитсадків. І помічає підвищену увагу до себе не лише в колективі, а й багатьох батьків.

–  Справді, вихователь-чоловік у дитсадочку – то якась надзвичайна дивина. Часто відчуваю себе «білим вороном». Хтось відгукується доброзичливо, а хтось не приховує подиву. Звісно, упередженого ставлення нема, проте й колеги демонструють, сказав би, підвищену увагу. На моїй роботі це не позначається, хоча розумію: саме я ні в чому схибити не маю права.

–  Кириле, хто може стати вихователем у дошкільному закладі?

–  Претендувати на цю роботу може будь-хто з педагогічною чи близькою до неї освітою. Але суть не в «корочці»:  найголовніше – любити дітей, душею і серцем. Освіта в нашій роботі – перевага, але не вирішальна. Професії вихователя, звісно, вчать. Але найбільше  вчить вона сама. Бажання працювати з дітьми має бути природним, жити в тобі. Тоді й станеш педагогом, вихователем. Диплом, знання методики виховання ще не гарантія, що любитимеш професію, працюватимеш з дітьми. А малеча відчуває навіть найменшу фальш.

До слова, з історії відомо, що першими фаховими педагогами були саме чоловіки.

– Але погодься,  що нині до чоловіка – вихователя дошкільного закладу батьки часто ставляться з пересторогою…

– На те, очевидно, є причини. Зокрема, суспільство вкрай занепокоєне випадками педофілії. Їх, на жаль, не меншає. Якби правоохоронні органи, громадськість оперативно та результативно реагували на прояви сексуального насилля, найперше над дітьми, якби суспільство працювало у цій сфері, як кажуть, на випередження, якби фахівці, експертне середовище, медіа формували громадську думку так, щоб та не ув’язувала надто прямолінійно і, відверто кажучи, примітивно, це лихо лише з проблемами статі, то й чоловік-вихователь сприймався б однозначно позитивно. Як на мене, чоловік-педагог і в дошкільних закладах просто незамінний.